Українське Слово

Петро КРАЛЮК

Такі примітні постаті українського літературного життя в еміграції міжвоєнного періоду, як Улас Самчук та Олена Теліга, не лише знали одне одного. Часом доля зводила їх, часом розводила. Не завжди вони могли порозумітися, зокрема в питаннях політичних. Але, хоч як би там було, залишалися друзями й симпатизували одне одному.

Радник Президента України Валерій Пустовойтенко вже майже два роки активно займається питаннями розвитку Києва та підготовки до Євро-2012. Ці два напрямки тісно пов’язані, бо саме на українську столицю лягає основне навантаження з проведення єврочемпіонату. І тут, як у дзеркалі, одразу будуть помітними наші успіхи та прорахунки. Які зміни зумовила підготовка до Євро-2012? І чи отримають кияни сподівані вигоди? Чи стане Україна ближчою до Європи? Ці та інші питання ми поставили Валерію Павловичу.

Валентина РОМАНЮК

Пропозиції заощадити години для вивчення інформатики й іноземних мов за рахунок української мови та історії, озвучені Міністром освіти, «в штики» зустріли вчителі Рівного. Освітяни віднайшли документ, який допоможе вплинути на ситуацію і не допустити озвучених міністром змін. Тож нині вони вирішують, як порятувати — як вони наголошують — не свої години, а майбутнє держави.

Володимир ПАНЧЕНКО

Ім’я Євгена Маланюка (1897–1968) повернулось до УРСР наприкінці 1989 року, коли в тижневику «Україна» з’явилася добірка його віршів із супровідним словом словацького професора Миколи Неврлого. То був початок реабілітації поета-емігранта, який за 69 (!) років перед тим, 21 листопада 1920-го, пережив трагедію армії УНР: поразки, здачі зброї, залишення рідної землі. Сотникові Маланюку тоді йшов 24-й. Разом із тисячами інтернованих вояків він опинився на території Польщі. У таборі Щипьорно біля Каліша, із трьох боків огородженому дротом, а з четвертого — дощатим навісом, і почалася його літературна біографія, що тривала майже півстоліття.

Євген ПЕТРЕНКО

Щоб там не співала офіційна московська пропаганда, але президентська виборча кампанія в Росії відбувається в тіні Болотної площі — протестів незадоволеної правлінням Путіна частини російського суспільства. Відлуння цього незадоволення докотилось до Брюсселя і Європарламент прийняв резолюцію, у якій закликає Росію змінити виборче законодавство.

Час у 85-річного Богдана Гаврилишина розписаний буквально по хвилинах: постійні зустрічі, презентації, поїздки… Втім, для інтерв’ю він виділив часу більше, ніж було заплановано. З Богданом Гаврилишиним хочеться спілкуватися, його хочеться слухати. Сам він каже, що для нього зараз дуже важливо спілкуватися з молодими людьми, бо тільки у них бачить надію на краще життя в Україні. Це для нього важливіше, ніж зустрічатися з політиками, навіть попри те, що Богдан Гаврилишин свого часу був радником кількох президентів, прем’єрів і голів парламенту. Але на нинішнє покоління політиків він уже давно не сподівається.

Максим СТРІХА

Пам’ятаю, яку повагу викликав у Європі мій український паспорт узимку й навесні 2005-го. І я сам тоді страшенно пишався цією червоною книжечкою — адже ми, українці, щойно продемонстрували всьому світові, що є по-справжньому зрілою громадянською нацією, здатною оборонити свої розтоптані права.

Роман СОН

Наближаючись до завершення другого року терміну повноважень президента, видається, що 2011 рік став, мабуть, важливішим за наслідками для країни, ніж сам рік президентських виборів.

Володимир В’ЯТРОВИЧ

Після пострілу, який пролунав вранці 13 травня 1933 року в одній із кімнат квартири номер дев’ять у харківському будинку «Слово», туди вбігли Юлія, дружина господаря та двоє гостей — письменники Куліш та Досвітній. Сам господар Микола Хвильовий лежав у калюжі крові з простреленою скронею. Поруч — записка, яка пояснювала його вчинок, і починалася із слів «Арешт Ялового — це розстріл цілої генерації». Слова померлого стали страшним пророцтвом, яке збувалося з фантастичною швидкістю.

«Українці, слава Богу, починають розуміти, що справа не в тому, хто в нас у політикумі «більше чи менше зло», що корінь зла лежить значно глибше — в нас самих, у розумовому й моральному стані суспільства. Що влада така, якою ми дозволяємо їй бути… Біда наша в тому, що ми — бідна духом країна, і наші багатії в основній масі — теж злиденні духом… Якщо хочете зберегти душевне здоров’я — якомога менше дивіться телевізор,…натомість якомога більше спілкуйтеся з дітьми, гуляйте на природі, дивіться на небо, слухайте гарну музику й читайте хороші книжки. І побачите, що світ зовсім інший і набагато мудріше й добріше влаштований, ніж вас щодня стараються переконати!»

Марія КИРИЛЕНКО

Усі ми залежимо від певних обставин, змінити які нам не до снаги. Як мінімум це епоха, в яку ми живемо, країна, в якій народилися, батьки та інші родичі, яких не вибирають… Але життя складне, і є в ньому ще багато такого, що нам не підвладне. Доля підносить нам неприємні сюрпризи й непрості випробування, причому одне з найтяжчих — це рутина, дрібні життєві негаразди, безпросвітність і безнадія… Але, на щастя, є те, що завжди в наших силах, — це можливість змінити своє ставлення до життя, виробити позитивний настрій і взяти його під контроль.

Не так багато набереться законів, які протягом короткого часу Верховною Радою приймалися двічі. Закон «Про особливості здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою» належить до їх числа. Наприкінці минулого року народні депутати проголосували за нього, а вже в січні Президент заветував цей закон, відправивши його на доопрацювання. Парламентарі врахували побажання глави держави і 9 лютого знову дали закону «зелену вулицю». Експерти страхового ринку переконані, що таке рішення Верховної Ради має особливе значення для подальшого розвитку агрострахування в Україні. Про це — в інтерв’ю з керівником Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні» Гарі РОШЕ.