Українське Слово

Вахтанг КІПІАНІ

«Вибачаємо і просимо вибачення» — такими словами через двадцять років після війни польські єпископи звернулись до німецьких владик. Саме ці прості слова поставили крапку у війні народів-сусідів. Звісно, є й ті, хто досі живе з образою в серці, але еліти двох націй-держав порозумілись і живуть в єдиній Європі. Хоча, здавалось би, чого представникам народу-жертви уклінно звертатись до нації, представники якої брали найактивнішу участь у двох світових війнах ХХ століття?… І тим не менше, поляки їм вибачили й зразу перепросили — скажімо, за депортацію мирного населення зі Східної Прусії, Гданська та Бреслау.

Олексій ШАЛАЙСЬКИЙ, Віктор ТРЕГУБОВ

Коли в червні поточного року президент України Віктор Янукович повідомив, що, за підрахунками його команди, у країні крадуть 50—55 млрд. грн., багато українців сповнилися сподівання. Адже якщо підрахували, отже, знають, де крадуть. А якщо знають, то повернуть. Минуло півроку, і виявилося, що крадене в бюджет-2012 не потрапило. DT.UA вирішило детальніше подивитися, де шукати ці гроші і як їх із користю витратити.

Світлана ДОРОШ

Переважна більшість політичних подій у 2012 році беруть початок у 2011-му. Кримінальне переслідування Юлії Тимошенко та інших колишніх урядовців, перспективи укладення угоди про асоціацію із Європейським Союзом та вибори до Верховної Ради будуть найпомітнішими темами 2012-го року.

Віталій ОГІЄНКО

Британський журналіст Волтер Дюранті, апологет Сталіна, який заперечував Голодомор 1932–1933 рр. в Україні, в одній зі своїх статей написав, що Сталіна та його політику розсудить тільки історія. Лише ця багатолика та примхлива муза, на думку Дюранті, здатна з часом винести свій вердикт Сталіну та побудованій ним терористичній системі.

Британський журналіст Гарет Джоунз набагато менше покладався на розсудливість історії. Його невичерпна енергія, непосидючість, бажання розібратися у проблемі самому, побачити своїми очима дійсний стан справ привела Гарета в українське село, де він побачив голод, розпуку, безсилу злість та невимовні страждання. І правдиво про це написав у статтях, надрукованих у «Таймс», «Дейлі Експрес», «Нью-Йорк Таймс» та інших.

Валентина РОМАНЮК

Передноворічний бум на квитки до органного залу Рівненської обласної філармонії: утретє за двадцять років рівняни отримали шанс послухати примадонну Варшавської камерної опери Ольгу Пасічник та піаністку зі Швеції Наталю Пасічник-Джонсон. Власне, вже прізвище музиканток багато чого говорить. Сестри Пасічник — уродженки Рівного, громадянки України — домоглися визнання мистецького світу і нині плідно — спільно й нарізно — працюють у найкращих концертних залах Європи, Америки, Японії, Австралії. І хоча вдома бувають як мінімум двічі на рік, та ці поїздки частіше обмежуються відвідинами батьків, незважаючи на готовність виконавиць дарувати своє мистецтво землякам.

Борис БАХТЄЄВ

Більшість християн світу відсвяткували Різдво. Наші телебачення та радіо не відзначалися оригінальністю: як і зазвичай, вони вели мову про «католицьке Різдво». Патріотичний телеканал «ТВі» повідомив про те, що «християни західного обряду святкують Різдво», ніби немає ані греків, ані болгар, ані румунів та інших православних, християн східного обряду, які святкують Різдво саме 25 грудня. Більшість же ЗМІ малювали по-радянському чорно-білий світ, де є «наші православні» та «їхні католики» й усе; ніби й не існує протестантів, ніби християнський світ не є безмежно розмаїтим.

2011-ий вирізнявся подіями, які похитнули усталений світовий порядок. Режими, що авторитарно правили арабськими країнами Північної Африки, один по одному почали падати під тиском масових протестів. США знищили "терориста номер один" Осаму бін Ладена. Британія влаштувала дивовижне шоу на Королівське весілля, а через кілька місяців шокувала світ масовими безпорядками на вулицях міст. Японія пережила техногенну катастрофу, яку прирівняли до другого Чорнобиля, коли після потужного землетрусу і руйнівного цунамі оплавилися паливні стрижні на АЕС "Фукусіма-1".

Богдана КОСТЮК

Рік 2011 для України став часом одкровень та протестів. Виявилось, що цього року Україна йшла у фарватері світових політичних і соціальних процесів –кількість протестів та натхненність їхніх організаторів та учасників у всьому світі зробили саме протестанта уособленням «Людини року — 2011». Адже цілий ряд революцій і постійні протести проти влади, капіталу, соціальних та національних проблем добряче струсонули засади світової економічної та політичної систем. При цьому, мільйони людей окупували вулиці столичних міст або фінансових центрів у різних точках світу — як економічно розвинених, демократичних країн, так і у традиційно «гарячому» регіоні Близького Сходу та Північної Африки. І вимоги й на нью-йоркській Wall Street, і на площах Каїру та Києва були приблизно однаковими: соціальна справедливість — демократія — вільний розвиток.

ХХ століття стало для держав соціалістичного табору переломним. 15 країн упродовж 70 років пережили масштабні соціальні катастрофи, наслідки яких відчувають дотепер. Комуністичний режим фактично заклав основи дуже серйозної моральної кризи, яку, попри труднощі, Україні потрібно здолати якнайшвидше. У цьому сенсі корисно було б розглянути показові приклади успішної політики історичної пам’яті країн Прибалтики, зокрема Литви. Про це, а також про важливість духовного лідера для нації і про те, як повернути країні історію, розповіла екс-голова Центру досліджень геноциду і резистансу жителів Литви, депутат Литовського сейму Далія КУОДІТЕ, яка відвідала конференцію «Досвід Литви в подоланні наслідків тоталітаризму» у Києві (організовану Центром досліджень визвольного руху за сприяння посольства Литовської Республіки в Україні).

Євген ПЕТРЕНКО

2011 рік за нами. Разом з ним відходять у минуле звершення і поразки кожної людини, родини, держави. У світовій політиці тривали пошуки нової політичної конфігурації, замість протистояння холодної війни. Минуло двадцять років після розпаду СРСР та проголошення на його руїнах незалежності України. Події нинішнього року підтвердили слушність розпаду «імперії зла» та подальше зміцнення Української держави попри поразки нинішньої влади. Проте поразки влади не завжди є поразками суспільства. Хоча і суспільство не може знімати з себе відповідальність за владу.

Борис БАХТЄЄВ

Настає «рік ікс» — рік проведення омріяного чемпіонату Європи з футболу. Що буде після нього? Право провести разом із Польщею європейський футбольний чемпіонат Україна отримала ще за попередньої влади. Радше за все, демократичний (хай навіть і по-ідіотському демократичний) характер тодішнього державного режиму зіграв не останню роль у рішенні УЄФА. Не виключено, що в такий спосіб Україну прагнули заохотити до подальших кроків назустріч Європі; не виключено також, що її прагнули заохотити покласти край взаємному поборюванню різних гілок демократичної влади: мовляв, от вам спільне завдання, й вам буде не до пустощів.

Оксана ПАХЛЬОВСЬКА, професор Римського університету La Sapienza

…В України відняли Європу. Тобто свободу, гідність і перспективу. А залишили натомість — приниження й безперспективність. Рейдерство замість політики. Брехню. Лицемірство. Цинізм. Хто до цього призвів? Хто несе відповідальність? Хто за це буде покараний? Хто за це буде проклятий? Назва цієї статті — відповідь на запитання, яке я поставила у своїй книжці 2008 року «Ave, Europa!»: яке з двох «Ave» скаже Україна найближчими роками?