Українське Слово

Президент України Віктор Янукович має намір взяти участь в інаугурації нового старого Президента РФ Володимира Путіна. Про це інформує прес-служба глави української держави. Чи хоче бачити Януковича його російський … швидше опонент, аніж колега — питання відкрите.

Якщо скористатись методами знову популярного Шерлока Холмса (завдяки осучасненню цього образу у телесеріалі ВВС) та героїв численних американських кримінально-поліцейських серіалів, та і здоровою логікою — то, швидше за все, Володимир Володимирович не палає бажанням тиснути руку Вікторові Федоровичу. Адже вони — якщо використати характеристики Карла Маркса — «класові антагоністи»: кадровий спец-службіст та колишній дрібний злодій (нехай і з «погашеними» справами), в обох відповідно усталені життєві принципи та погляди на певні події. Обидва, у разі зустрічі років з тридцять тому, стояли би по різні боки барикади. І, до речі, вони так і стоять по різні боки, тепер уже барикади під назвою «державна політика».

В. Путін намагається повернути Україну в орбіту Росії, загарбати якнайбільше її ресурсів, знесилити її економіку нескінченними «енергетичними» та «молочними» «війнами», вплинути на мораль та цінності українців через «Русский мир» тощо. В. Янукович намагається не посваритися з Путіним, відстояти українську ресурсну базу, щоб потім успішно нею скористатися в інтересах Сім’ї. Тут йому не обійтись без допомоги Заходу — прискорення парафування Угоди про асоціацію «Україна — ЄС», з утворенням зони вільної торгівлі включно, — тому свідчення. Також Януковичу, хочуть — не хочуть, але змушені допомагати вітчизняні олігархи: не стільки тому, що мають патріотичні ідеї, а здебільшого тому, що не мають жодного бажання бути поглинутими значно більшим російським капіталом.

Ще один, уже дедуктивний, нюанс: у 2004 році Президент Путін мав чималі шанси показати себе лідером європейського, ба навіть світового масштабу — але у формат «поза грою» його вивів Віктор Янукович. Путін поспішив заздалегідь привітати останнього з сумнівною перемогою на президентських перегонах — аж тут українці підняли бунт, вибори було оголошено фальсифікованими і Путін потрапив у «чорний список» цивілізованого Заходу як політик, котрий підтримав нечесного політикана. Навряд чи ВВП, про якого пишуть, що він має «професійно феноменальну пам’ять», здатен забути про таку ганьбу.

А відповідно, можна чекати на певну помсту, доволі випурну, акуратну, єзуїтську, з боку нового старого Президента Росії відносно В. Януковича. Тож Україні треба бути більш ніж обережною, вступаючи у будь-які переговори з Росією — чи то з приводу утворення газового консорціуму на трьох (Україна — РФ — ЄС), чи то довкола «сирних війн»… Навряд чи на інаугурації Президента Путіна Віктор Янукович взагалі зможе обговорити якісь серйозні теми — адже саме з подачі Путіна Кремль ставить питання про арешт Тимошенко, яка не байдужа ВВП і з якою, швидше за все, він охоче матиме справу пізніше, коли Янукович піде з влади. Хоча — хто знає? Можливо, Януковича випхнуть з влади, і зроблять це його власні васали. Путіну варто лише перечекати, коли ситуація в Україні більш-менш викристалізується з точки зору нових і старих схем, впливів, розкладок у політикумі.

Богдана Костюк