Українське Слово

Протягом року, що минув, українські урядовці та інші керівники долучилися до кількамільйонної армії користувачів соціальних мереж, і передусім, Facebook.

Проте більшість із них насправді дискредитують саму ідею соціальних мереж, які створені для живого спілкування із усіма бажаючими. Політиків і чиновників на Facebook замінили їхні прес-служби чи радники. А самі сторінки переважно виглядають як сайти міністерств та відомств.

Найбільш активним із членів кабінету міністрів у Facebook виявився прем'єр Микола Азаров. Але є чимало доказів того, що особисто він на свою сторінку не дописує, за нього це роблять його помічники.

Це відбувається у робочий час, як правило, по п’ятницях, а кількість дописів іноді за короткий проміжок часу виглядає фантастичною.

"Стіна" Миколи Азарова у Facebook більше виглядає як "стіна плачу", на яку голова уряду реагує дуже вибірково. А залишити допис на сторінці прем'єра з-за кордону взагалі неможливо.

"На сторінці Миколи Азарова нічого не вичищається, тому все, що пишуть, там є. Але на 80% дописів немає відповідей. Сторінку прем’єра підтримують люди, які мають суворі обмеження – що коментувати, а що ні. Але я знаю, що зі змістом дописів Микола Азаров знайомий, йому щотижня готують підбірку матеріалів, після чого близько десятка питань лягають в основу доручень підлеглим прем’єра", - сказав в інтерв’ю bbc.ua політолог і шеф-редактор сайту zakonoproekt.org.ua Євген Костенко.

Його сайт здійснює моніторинг присутності уряду у соціальних мережах. На початок 2011 року дев'ять урядових структур завели свої сторінки у Facebook.

Окрім Миколи Азарова, персональні сторінки мають віце-прем’єр-міністри Борис Колесников та Сергій Тігіпко, решта шість сторінок - це сторінки міністерств економічного розвитку та торгівлі, закордонних справ, внутрішніх справ, оборони, культури та фінансів. Ближчим часом увійти у Facebook готується міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога.

На більшості цих сторінок не можна "подружитися" із урядовцями чи міністерствами, що також перетворює їх на офіційну стрічку повідомлень.

Наприкінці грудня голова Верховної Ради Володимир Литвин відкрив офіційні сторінки у соціальних мережах "ВКонтакте" і Facebook.

У Twitter зареєструвалася Юлія Тимошенко, а на Facebook повідомлення від її імені з'являються, незважаючи ні на що.

Від імені президента Віктора Януковича створено близько десятка сторінок, однак жодна із них не є його власною.

"Да пошли вы все"

Кажуть, що такий вислів з'явився на сторінці одного із політиків ніби-то від його імені, але насправді йому не належав.

Що стається тоді, коли особисто не реєструватися і не вести сторінку у соціальній мережі, найкраще відчув на собі лідер "Фронту змін" Арсеній Яценюк.

На останніх президентських виборах пан Яценюк змушений був закрити акаунти у чотирьох соціальних мережах після того, як від його імені там з’являлися дописи, що його дискредитували. Тоді експерти припускали, що це справа рук людей, які спочатку вели від імені політика сторінки у соціальних мережах, а потім були звільнені Яценюком.

Проте в Україні особисто не користується акаунтами, довіряючи цю справу своїм підлеглим, переважна більшість високопосадовців.

"Можу стверджувати, що віце-прем’єр Борис Колесников сам особисто веде 90% сторінки на Facebook. Великою мірою контролює зміст сторінки свого відомства і віце-прем’єр Андрій Клюєв. Щодо інших, то за них це роблять або прес-служби, або спеціально взяті для цього особи", - твердить Євген Костенко.

Експерт каже, що допоки українські високопосадовці не наважаться особисто спілкуватися у соціальних мережах із інтернет-спільнотою, вони мали б обмежитися лише офіційними сторінками міністерств чи відомств.

"Якщо це сторінка відомства, яке очолює той чи інший міністр, то її справді могла б вести прес-служба. Там може бути інформація про діяльність міністра, про діяльність міністерства. Головною метою її має бути одержання інформації від людей з тим, аби разом з ними формувати державну політику у певній сфері. Фактично, це робота державного органу із громадянським сектором", - вважає Євген Костенко.

Статистика і парадокси

За даними Інтернет-асоціації України, сьогодні в країні нараховується понад 12 мільйонів користувачів Інтернету. У Facebook зареєстровано щонайменше два мільйони. Щонайменше – бо ця цифра визначена лише за акаунтами, що зареєстровані в Україні.

Результати досліджень, проведених компанією GFK-Ukraine, свідчать, що користування соціальними мережами за три роки в Україні зросло майже вшестеро.

Хоча найбільше користувачів і далі перебуває – у "ВКонтакте", але Facebook та Twitter мають значно вищий коефіцієнт приросту користувачів, причому користувачів старшого віку.

Однак хоча в Україні саме в 2011 році спостерігався стрімкий розвиток соціальних мереж, є приклади, які свідчать про те, що присутність політика у Facebook чи іншій мережі не надто впливає на його популярність.

Це підтвердило нещодавнє голосування користувачів у Facebook за потенційних кандидатів у президенти України.

Опитування, що його організував журналіст Мустафа Найєм, показало, що президентом хочуть бачити зовсім не того, хто активно користується соціальними мережами.

Згідно із результатами грудня 2011 року, коли проголосувало понад п’ять тисяч людей у Facebook, на першому місці виявилася Юлія Тимошенко, яка не була активною у соцмережах, і Анатолій Гриценко, який взагалі не має своїх акаунтів у жодній мережі. За Віктора Януковича практично не голосували, а Арсеній Яценюк посів сьоме місце.

Звісно, результати не є репрезентативними, але свідчать про тенденції.

"До деякої міри, результат Анатолія Гриценка – швидше парадокс. Колишній міністр оборони у Facebook взагалі не представлений. Можливо, секрет у тому, що із всіх представлених кандидатів пан Гриценко найактивніше працює із молодим електоратом", - написав Мустафа Найєм у своєму блозі на "Українській правді".

"Особисто для мене великим сюрпризом була також велика кількість тих, хто проголосував за Юлію Тимошенко. Чесно кажучи, я був впевнений, що у Facebook буде значно менше користувачів, що плекають ілюзії відносно старої номенклатури. Певно, це результат кримінальних справ і нещодавнього арешту", - визнає Мустафа Найем.

Один із керівників Інтернет асоціації України Еліна Шнурко-Табакова каже, що відкриття сторінки у соціальній мережі аж ніяк не гарантує вирішення політичних проблем і підняття рейтингу. Головне – як політик чи чиновник користується цим ресурсом.

"Усі засоби комунікації треба використовувати грамотно, і чим більше їх, тим краще. Не можна говорити про недооцінку чи переоцінку, просто треба розумно і правильно оцінювати ці ресурси. Соціальні мережі набуватимуть усе більшого значення – подивіться на кількість людей у Facebook. Тим паче, що це активні люди, які не просто пишуть свої красиві думки, але й обмінюються інформацією і підвищують ефективність зустрічей офф-лайн", - сказала bbc.ua Еліна Шнурко-Табакова.

На відміну від членів уряду, депутати парламенту більш активні у соціальних мережах. Проте тих, хто присутній там постійно, лише близько десяти.

Оглядачі кажуть, що ближче до парламентських виборів і у зв'язку зі зміною виборчого закону і появою мажоритарних округів активність політиків у соціальних мережах може зрости. Особливо тих, хто орієнтуватиметься на молодь і виборців у містах.

Джерело: Бі-бі-сі