Четвер, 22 березня 2012, 13:15
Василь КАРП’ЮК
Нинішні стосунки між Україною і Польщею доста файні, бо й ніби поляки нас толерують перед лицем Євросоюзу, і ніби нам теж приємніше з ними говорити, ніж з будь-якими іншими сусідами. Ще й спільне проведення футбольного чемпіонату дещо важить і трохи поєднує. Принаймні так виглядає на офіційному рівні, хоча в побутових ситуаціях відносини не такі вже й товариські.
|
П'ятниця, 09 березня 2012, 11:55
Тарас МАРУСИК
Навесні 1847 року Тарас Шевченко готував друге видання «Кобзаря», куди повинні були ввійти нові твори останніх років, зокрема й частина поезій, які мали шанс пройти цензуру, зі збірки під назвою «Три літа». Це був один із переломних періодів у житті молодого поета. Йшов процес кардинального переоцінювання власного життя і становлення його поглядів на Україну як державу своєї мови і літератури, як унікальний і неповторний край.
Середа, 07 березня 2012, 10:07
Тарас ВОЗНЯК
Багато хто в Україні кілька останніх десятиріч задавався запитанням — а яку ж роль відігравав чи відіграє Бруно Шульц для нас? Звичайно, було доволі панегіричних відмовок. Так само, як і прихованого ігнорування. Багато метафор та славослів’я. Однак, як на мене, то ми ще не спромоглися на посутню відповідь. Коли я вживаю слово «ми», то маю на увазі не лише сучасний український контекст, хоча передусім власне його. Але також й інші контексти — російський і навіть польський.
|
Вівторок, 06 березня 2012, 11:29
Оксана ЗАБУЖКО
…Це й є масове кіно — таке, яке знімають у себе всі без винятку незалежні країни (а багатші — ще й експортують іншим!): «Біблія для бідних» інформаційної доби. Кіно, призначене не для роздряпування національних виразок — а для їх загоєння. «Український Голівуд», якщо такий, дастьбі, коли-небудь складеться, отримав свою першу ластівку. Особисто я активно вболіватиму за її політ. Як і за кожну (дасть Біг!) наступну.
Четвер, 01 березня 2012, 21:08
Тарас ВОЗНЯК
На одному із світових перехресть культур та релігій, у Дрогобичі на Галичині наприкінці століття та великого правління кайзера Франца Йосифа І, в народі вічних подорожніх торгівців та мудреців — євреїв року Божого 5652 чи 12 липня 1892 року за Григоріянським календарем в очікуванні на щось незбагненне і передчуване народилося звичайнісеньке немовля. Ім’я принесло собі само — 12 липня саме іменини Бруно.
|
|
|
Сторінка 1 з 22 |