Українське Слово

Анна ТУМАНОВА

9 грудня минуло 150 років із дня народження одного з найбільших українських меценатів Євгена Чикаленка. Саме цьому «дивному пану», як називали його тоді, належить фраза-афоризм про те, що Україну треба любити не лише до глибини душі, а до глибини власної кишені. Так він її і любив – усі свої збереження багатий поміщик віддавав на розвиток українського слова. Він підтримував українських письменників, видавав українські газети, створював українські бібліотеки… Наприкінці життя Євген Чикаленко залишився без засобів для існування. І щоб якось вижити, займався тим, що збирав дрова у громадському лісі…  

Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ

За останні роки мені «пощастило» ознайомитися з українськими вишами різних рівнів. І не тільки. Цей репортаж, по суті, зроблений «зсередини» впродовж тривалого часу. Ми всі розуміємо «гнилість» нашої освітньої системи, проте усвідомити всю катастрофічність ситуації можна лише ознайомившись з нею безпосередньо. Отже, ключові моменти по черзі.

Євген ПЕТРЕНКО

Десятий раз за час перебування на вершинах російської влади Володимир Путін відповідав на питання телеглядачів і гостей у студії. Цього разу сеанс «правди» тривав чотири з половиною години. Над студією, де відбувалось шоу, витав дух глибокого розчарування російського суспільства минулими парламентськими виборами і безвиході майбутніх президентських.

Віктор ЛІТВІНОВ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів вважає, що рівень насилля і невиправданої жорстокості серед працівників МВС в Україні невпинно зростає, і відвідування міліцейських відділків стало для громадян смертельно небезпечним. Міліція дедалі більше сприймається як інструмент влади для розгону демонстрацій, боротьби з чорнобильцями, афганцями і пенсіонерами, що вийшли на вулицю обстоювати власні права. Правозахисники фіксують сплеск катувань і смертей у райвідділеннях.

­Раніше опозиція досить легко обходила владу майже на всіх виборах. ­Зараз ­цього не може зробити навіть Тимо­шенко… Наші політики вже 20 років грають у малі ігри, тобто в особисті інтереси... Варто відкинути ­думку, що від нас нічого не залежить. Це – психологічна втеча від відповідальності. Від нас залежить дуже багато... Суспільство зараз виглядає, як перегріта соціальна вода: або з'явиться центр кристалізації – новий політик, який візьме цей процес у свої руки, або все вибухне… Інтерв’ю з політтехнологом Сергієм ГАЙДАЄМ.

Павел КОВАЛЬОВ

Якщо запитати пересічного українця, що йому понад усе заважає у відносинах з владою, серед головних проблем обов’язково буде названо корупцію. Хабарництво перетворилося на головний сенс діяльності більшості чиновників усіх рівнів. Але проблема в тому, що практично кожен з нас є корупціонером. Від пологового будинку до кладовища нас супроводжує корупція: шоколадки, дарунки, послуга за послугу. «Ти — мені, я — тобі» — принцип, чудово засвоєний величезною кількістю наших співгромадян радянських часів. І нічого поганого українці в ньому не бачать. У крайньому разі самі собі завжди знайдуть виправдання: «всі так роблять», «так у нас повелося», «а як можна інакше?» Та хіба може молода людина стати справжнім громадянином, коли знає, що батько або мати «влаштували» його в університет або на роботу? — запитує Андрій БАУМЕЙСТЕР.

Олександр КРАМАРЕНКО

Сьогодні майже всі політологи пояснюють наші феноменальні негаразди повною відсутністю в Україні національної еліти. На моє переконання, вони праві лише частково. Так, у нашому постгеноцидному суспільстві є дефіцит жертовних патріотів, але це не означає, що їх нема взагалі. Голодомор не тільки заклав цей дефіцит елітаріїв у наше сьогодення, він зруйнував єврохристиянську ментальність та моральність українців.

Володимир В’ЯТРОВИЧ

Центр досліджень визвольного руху отримав текст угоди в рамках СНД, яка зобов’язує країни-учасниці спільно визначатися з тим, які саме документи радянського періоду можуть бути відкриті для науковців і громадськості. Підписання цієї угоди перекреслить можливість неупереджено дивитися на радянське минуле. Дослідники вже занепокоєні, що архіви силових відомств усіх пострадянських країн, за винятком Прибалтики, поступово буде закрито для наукової роботи. Тому російські історики закликали українських колег не допустити підписання Україною цього документа.

Богдана КОСТЮК

Як ми — українці — виглядаємо за кордоном? Якою бачать Україну в Європі? Старі штампи щодо Малоросії, козаччини та Чорнобиля поступилися більш сучасним, але не менш суперечливим: Україна — це країна, звідки європейці отримують доволі специфічний імпорт: корупцію, заробітчан, нелегальну зброю, жінок легкої поведінки. В очах багатьох європейців ми, українці, експортери не пшениці та літаків, не чемпіонів світу з боксу, не вишиванок та писанок, а чогось гидкого та облудного…

Богдан ЦЮПИН

Перемога в повномасштабній ядерній війні неможлива. Москва і Вашингтон дійшли цього очевидного висновку чи радше визнали його аж 1985 року. «Ви розумієте, що це означає? – сказав тоді генеральний секретар комуністичної партії СРСР Міхаіл Ґорбачов кореспондентові газети Washington Post Девіду Гоффману. – Це означає, що все, що ми робили досі, було хибним!»

Євген ПЕТРЕНКО

Парламентські вибори у РФ, попри формальну перемогу «партії влади», показали еволюцію російського суспільства. За останні роки в Росії виразно зменшився відсоток задоволених «стабільністю» на політичній сцені. Каталізатором незадоволення стало рішення про «зміну місць» Володимира Путіна і Дмитра Медвєдєва, оголошене 24 вересня. Стиль повідомлення про це рішення, без жодних натяків на демократичну дискусію, показав, що влада втратила здатність до адекватного спілкування з громадськістю. Росія опинилась у ситуації, коли суспільство випередило свою еліту.

Олексій ГРИБАНОВСЬКИЙ, Олексій НАБОЖНЯК, Ярема ГОРОДЧУК

Україна повертається в 90-і роки. За свідченнями десятків підприємців, протягом останніх декількох місяців в країні розгорнута активна кампанія з відбору власності на користь провладних груп впливу. Інструментами такого переділу, а в низці випадків і кінцевими бенефіціарами відібраного бізнесу є силові органи. Якщо ще рік тому спраглі чужої власності представники влади прикривали свої апетити законами, повністю підім'явши під себе контроль над судовою системою і зробивши служителів Феміди слухняними виконавцями своїх бажань, то зараз в хід йдуть вже призабуті, але більш ефективні рекетирські методи. І якщо нове керівництво силових органів не візьметься найближчим часом за викорінення зі своїх відомств рекетирів в погонах, в країні остаточно переможе "закон джунглів".