Євген ПЕТРЕНКО
Перебуваючи з робочим візитом у Грузії віце-президент США Джо Байден показав себе послідовним політиком великого формату. Його візит безумовно можна назвати історичним, як і до цього в Україну. Американський політик дуже сильно і однозначно говорив про потрібні, важливі для кожного грузина речі. Відразу після прильоту в Тбілісі він заявив: „Я приїхав передати вам дуже просте повідомлення: Америка підтримує Грузію. Америка є і буде з Грузією".
Адже після візиту президента США Барака Обами у Москву російська пропаганда поширювала тезу, що США пожертвують відносинами з Україною і Грузією на користь відносин з Росією, оскільки останні настільки важливі, що Америка змушена рахуватись з особливими інтересами Росії на пострадянському просторі. Тим самим спікалися дві печені: принижувались обидва народи - український і грузинський, у яких забиралось право на власний вибір, а одночасно дискредитувались самі Сполучені Штати як ненадійний партнер. Всі штатні і позаштатні пропагандисти у самій Москві і ті, які надають їй послуги в інших країнах, говорили одне і те саме.
Очевидно, це можна було передбачити і тому робочий візит Байдена планувався заздалегідь. Головним завданням було показати і переконати Тбілісі, що Америка не забуватиме про Грузію, навіть добиваючись поліпшення відносин з Росією.
Грузини зустріли другу людину першої держави світу з давно відомою, традиційною грузинською гостинністю. По дорозі з аеропорту в центр міста американського віце-президента вітали натовпи приязних людей розмахуючи американськими і грузинськими прапорами, а дехто мав у руках транспаранти: „Не забувайте про нас!", „Стоп окупації!". Адже у серці кожного Грузина біль від окупації російськими військами Південної Осетії і Абхазії - сепаратистських анклавів, підтриманих Росією.
Президент Грузії Михайло Саакашвілі сердечно подякував Джо Байдену за американську підтримку грузинської справи. Проте Байден нагадав Саакашвілі і про обмеження, яких зазнають грузинські медіа, і про проблеми з опозицією. „Ти говорив про протести? Так це і є демократія" - напівжартома-напівсерйозно звернувся віце-президент США до президента Грузії.
Грузія за правління Саакашвілі стала одною з найпослідовніших країн, що будують демократію і сповідують спільні цінності зі США та всім демократичним світом. Разом з іншими пострадянськими країнами і посткомуністичними державами Східної Європи Грузія виражала стурбованість, чи у рамках „нової побудови" відносин з Кремлем, адміністрація Барака Обами не зробить поступки Кремлю за рахунок інтересів цих держав.
Подорож Байдена спочатку в Україну, а потім у Грузію мала підкреслити, що зміна лідера у Вашингтоні нічим їм не загрожує, а світовій спільноті ще раз показати послідовність американської політики, яка мотивується не тільки інтересами, але й цінностями. А одною з характерних рис цієї політики є послідовність і спадкоємність незалежно від господаря Білого Дому. І в Києві і в Тбілісі Байден чітко наголосив, що США „не визнають нічийого права на зону впливу, яке може обмежувати право держав на здійснення вибору".
Це була відповідь Сполучених Штатів президенту РФ Дмитру Медвєдєву, який після минулорічної війни з Грузією проголосив, що „Москва має привілейовану зону інтересів на території колишніх радянських республік, а також східноєвропейських держав, підпорядкованих Кремлю в період холодної війни". У свою чергу США не збираються створювати у регіоні своїх зон впливу. „Наша мета - створити світ на основі партнерства", - заявив віце-президент Джо Байден. Адже будь-яка інша політика США не тільки може зруйнувати США ззовні, але й підірвати довіру самих американських громадян до свого керівництва.
Разом з тим, Грузія поглиблює свою співпрацю з НАТО, пославши контингент своїх миротворців у Афганістан. Це дуже сильний політичний крок Тбілісі, який не залишився непоміченим у Вашингтоні.
В той час, як віце-президент Джо Байден перебував у Тбілісі, у Москві, як Пилип з конопель, вискочив із заявою заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін і „звернув увагу на небезпеку підтримки авантюрного курсу нинішнього грузинського керівництва". Росія збирається переглянути військово-технічну співпрацю з країнами, які поставляють зброю в Грузію. Але ж цього права у Москви ніхто не забирав, вона давно так діє і всі ці слова Карасіна та подібних діячів - як волання заблудлого у пустелі. Бо Байден однозначно заявив „я можу точно сказати, що ми ніколи не визнаємо незалежність Південної Осетії і Абхазії. Ми закликаємо Росію поважати наше рішення, рішення міжнародного співтовариства і вивести свої війська та дотримуватись домовленості про припинення вогню". Він нагадав, що „тільки демократична Грузія зможе відновити свої території" і підкреслив, що „сила в єдності".
Виступаючи у грузинському парламенті віце президент США ще раз підкреслив: „Я і Обама молимося за здійснення вашої заповітної мрії" (маючи на увазі відновлення територіальної цілісності Грузії)... „Вашим прагнення до свободи ви запалюєте мільйони людей у всьому світі" - завершив свій виступ перед депутатами Джо Байден.
Віце-президент США зустрівся з політичними опонентами Саакашвілі, які з квітня місяця проводять демонстрації на вулицях грузинської столиці, вимагаючи його відставки.
Перед візитом американського гостя, щоб сплутати карти своїм суперникам, Саакашвілі пообіцяв опозиції дострокові місцеві вибори, вибори мера Тбілісі прямим голосуванням, зміни у виборчому законодавстві, які надають більше прав емігрантам, головним чином з Росії, активізувати роботу конституційної комісії, щоб „обмежити право розпуску парламенту президентом і зробити його більш незалежним і сильним", а також максимальну деполітизацію громадського телебачення.
Проте опозиція продовжує вимагати відставки президента і нових виборів глави держави. Тим самим вона свідомо чи несвідомо сприяє намірам Москви створити в Грузії обстановку хаосу і невпевненості, недовіри до легітимного керівництва держави.
Мета ж США у Грузії, як зрештою і в інших країнах, зводиться до підтримки не персоналій, а демократичних принципів та цінностей розвитку держави і суспільства.
