Херсон у світлинах і розповідях: як Наталя Шальнова береже місто попри війну

Історичним центром Херсона сьогодні не пройтися — російські атаки роблять прогулянки неможливими. Але місто можна побачити віртуально: онлайн-екскурсії проводить Наталя Шальнова, завідувачка бібліотеки ліцею №6.
Історичним центром Херсона сьогодні не пройтися — російські атаки роблять прогулянки неможливими. Але місто можна побачити віртуально: онлайн-екскурсії проводить Наталя Шальнова, завідувачка бібліотеки ліцею №6 та екскурсоводка-експертка Українського культурного фонду.
Разом з учнями ліцею вона створила віртуальну екскурсію, де за однією світлиною розкривається історія Херсона. Ця робота перемогла на міському краєзнавчому конкурсі. До Дня міста Шальнова підготувала для студентів дві лекції — про перейменування вулиць та про імена українських письменників у топоніміці. Вона також готує учнів до краєзнавчих конкурсів, збирає рецепти місцевої кухні, зберігає врятовані книги й поповнює фонд шкільної бібліотеки.
«Діти, які вже п'ять років не в місті, особливо ті маленькі першачки, які у 2021 році прийшли в перший клас, майже не пам'ятають його. І тому завдання — розповідати їм, що їхнє місто завжди було як фенікс. Приходила Перша світова війна, нищила, а місто піднімалось. Приходили комуністи, оголосили «червоний терор» і повбивали людей, які несли історію міста та українську культуру, але й тоді воно піднімалось, як і після Другої світової війни», — говорить Наталя.
Краєзнавча робота почалася для неї у 2012 році. На День Європи Центр європейської інформації при обласній науковій бібліотеці Олеся Гончара приймав гостей з усієї України, і місто потрібно було презентувати. За два роки постав проєкт екскурсій «Міфи та бувальщини міста "Річкової зірки"».
«Завдяки Сергію Дяченку і Дементію Білому ми створили свою першу екскурсію, а потім почались інші екскурсії, почались «Європейці в Таврії», і якось це все плавно, буквально за два роки переросло у таку професійну діяльність. Всі — гіди Херсона, у всіх були дуже великі напрацювання, свої екскурсії. Ми могли вести по одній тій самій вулиці, але розповідати зовсім різні історії, про зовсім інших людей», — згадує вона.
У травні 2022 року, коли Херсон був під російською окупацією, Шальнова наважилась провести дві екскурсії старим містом. Одна з них припала на День Європи. «Це екскурсії «Європейці в Таврії», «Салют націй». Найсмішніше, що до нас жодного разу ніхто не підійшов і нічого не запитав, тобто місто було пусте. А далі була ще одна екскурсія, в мене зараз мурашки, тому що це були випускники ліцею. Одна з мам звернулась до мене з проханням провести для них екскурсію на день народження сина, щоб діти хоча б трошки дізнались про місто. І я повела їх, розповіла про навчальні заклади, про європейців у Таврії. І оцей хлопчик, в якого був день народження, підійшов до мене і сказав: «Ви подарували мені місто. Я знаю тепер, навіщо повертатись»», — розповідає жінка.
Нині прогулянки містом неможливі, тож Шальнова збирає кулінарні рецепти місцевої кухні й координує міжнародну програму «Slow Food». Усе почалося з ініціативи громадської організації «Дорога смаку та вина», яку очолює Юрій Палічев, та проєкту «Спробуй Таврію на смак». Після звільнення Херсона у листопаді 2022 року коаліція громадських організацій зі збереження культурної спадщини започаткувала проєкт «Сад Володимира Симиренка».
«Документально підтверджено, що Володимир Симиренко провів у Херсоні ці роки, у нього тут була родина. Коли звільнили Херсон, молодь виїхала, а де було старше покоління до війни? На дачах всі були. Ми ж херсонці, нам дай шматок землі — і ми тут же все засадимо. Тому виник такий проєкт. Нас підтримали херсонці, спонсори і ми стали давати саджанці людям, які хотіли біля свого будинку розбити якусь садову діляночку. Спочатку це були яблука, потім груші, тепер вже — троянди. Так тема саду Володимира Симиренка вийшла за межі лише саду», — каже краєзнавиця. Вона нагадує, що у 30-х роках XX століття селекціонер був засуджений радянською владою і перебував у Херсонській виправній колонії.
Шальнова зберігає книги, врятовані з пошкодженої обстрілами шкільної бібліотеки, і знаходить нові видання для фонду. Полюбляє ходити по «блошиному ринку». «Він дуже-дуже маленький, але так сталось, що в минулому році мені пощастило, і я купила книгу Олега Лиховида «Джарилгацька затока» 2008 року. Ви собі не уявляєте, яка це радість тиха, коли ти тримаєш в руках, може, не нову книжку, але в ній стільки інформації, яка потрібна краєзнавцю», — поділилась вона.
Зберігати пам'ять про Херсон для Шальнової — справа особиста, адже невідомо, яким місто стане після війни. «Я ж «кіндійська», я виросла на вулиці біля Антонівського мосту. Для мене дуже важливо зберегти топоніми, фотографії, цю пам'ять. Я чекаю на туристичний сезон. Я знову хочу ходити з дітьми по вулицях рідного міста, я дуже хочу, щоб місто жило. Я дуже-дуже на це сподіваюсь, я так хочу. І так буде, от повірте мені. Буде саме так», — каже Наталя.
Читайте також
Ще в розділі «Література»
- У львівській дитячій бібліотеці запрацювала консультантка жестовою мовою
- У Черкасах упродовж двох днів триватиме книжковий фестиваль «Змістовно»
- Валерій Пузік: до 2022 року військових письменників гасили
- Німецькі видавці знову судяться з OpenAI через дитячі книжки
- Книгарі просять включити дитячі книжки та е-книги до «Тисячовесни»





