Валерій Пузік: до 2022 року військових письменників гасили

Військовий і письменник Валерій Пузік в інтерв'ю згадав, що в період АТО українське літературне середовище не було прихильним до військових авторів. За його словами, тоді панувала думка, що такі тексти нікому не цікаві, а самі автори — не більше ніж графомани. Це гальмувало розвиток цілого покоління письменників.

«На той час тебе топили, гасили і все. Той негатив призупинив весь ріст», — зазначив Пузік. Він нагадав, що наративи, які існували під час АТО, не давали, зокрема, Максимові Кривцову видати книжку. «Була така лінія кон'юнктурна, що це нікому не цікаво. Особливо мені подобалася фраза "це нікому не продається", "кому потрібні ці щоденники?". Тоді такого слова "свідчення" ще не було. Типу там графомани, хай пишуть свої мемуарчики, а прийде колись автор і напише великий український роман», — поділився він.

Письменник також пригадав рецензії, у яких стверджувалося, що досвід українських військових не унікальний і що вони не відкривають жодної істини. Це, на його думку, було частиною загальної тенденції знецінювати військову літературу.

Дебютна книжка Пузіка — збірка короткої прози «Моноліт», видана 2018 року у «Діпі», — також не уникла критики. «У мене коли перша книжка вийшла, я стільки, вибачте на слові, гімна про себе не читав ніколи. Мені здавалося, що я роблю все правильно, щоб мене ідентифікували як письменника, а не якогось чувака, який написав книжку про війну», — зізнався він.

Пузік зауважив, що автори, які почали писати після повномасштабного вторгнення, можливо, не пам'ятають тих часів, і їм простіше, адже тепер з'явилося більше видавництв і значно більше підтримки. Це, на його думку, відкриває нові можливості для військової літератури в Україні.