Бунтар із Луганщини: яким був Сергій Жадан у молодості

У день свого 52-річчя Сергій Жадан постає не лише як автор культових романів і віршів, а як людина, чия біографія тісно переплетена з новітньою історією України. Його творчий і громадянський шлях розпочався ще в 90-х, коли він, молодий студент, не боявся заявляти про свою позицію.

Народився майбутній письменник 23 серпня 1974 року в місті Старобільськ на Луганщині. Шкільні роки для нього пройшли у своєрідному мовному розломі: у молодших класах навчання велося українською, а в старших — російською. Цей досвід, ймовірно, вплинув на його чутливість до мовних і культурних кордонів.

Вступити до Харківського університету імені Г. С. Сковороди юнакові запропонувала його тітка Олександра Ковальова. Жінка очолювала культурологічне товариство «Спадщина» і саме вона відкрила для племінника коло людей, які мислили інакше. Завдяки їй Сергій познайомився з письменниками, музикантами та журналістами, що виступали за незалежність України. Вона ж долучила його до тоді ще забороненої рухівської літератури.

Ще студентом Жадан активно підтримував національний рух у Харкові. У часи Перебудови, в 1990–1991 роках, він поширював у рідному містечку рухівські газети та національну символіку — крок, який у ті роки вимагав неабиякої сміливості. Разом з однодумцями він заснував неофутуристичне літературне угруповання «Червона Фіра», що стало своєрідним викликом традиційному літературному процесу.

Бунтівний дух не згас і згодом. Під час Помаранчевої революції 2004 року він відкрито виступав проти влади Віктора Януковича, залишаючись вірним своїм переконанням. Справжнє визнання прийшло до нього у 2006 році, коли роман «Капітал» отримав премію «Книга року BBC». Саме тоді його твори почали активно перекладати, відкриваючи українську літературу для читачів Західної Європи.

Сьогодні Жадан — це не лише письменник, але й голос свого покоління. Його рядок «Любов варта всього» з вірша «Пливи, рибо, пливи» став символом 13-го сезону шоу «Холостяк», а його тексти про війну та людяність розходяться соцмережами. Від юнака, який розповсюджував синьо-жовті стрічки на Луганщині, до письменника, якого читає світ, — цей шлях показує, що справжні переконання з роками лише міцнішають.