Жадану — 52: історія роману з Соловій, що став мистецтвом

Сергій Жадан святкує 52-річчя, але 2024 рік запам'ятався не лише його текстами, а й гучним романом із Христиною Соловій, який завершився витонченою творчою відповіддю співачки.
23 серпня свій день народження відзначає Сергій Жадан — письменник, чиє ім'я впродовж останнього року не сходило зі шпальт світської хроніки. Приводом стала не лише літературна слава, а й бурхливі стосунки зі співачкою Христиною Соловій, які перетворилися на справжній культурний феномен.
Усе почалося з творчої співпраці: Жадан писав тексти для пісень Соловій і знімався в її кліпах. Особливої уваги набула спільна відеоробота на пісню «Серце», яку знімали у львівському храмі — це викликало чималий резонанс. Різниця у віці між закоханими сягала 19 років, але це не завадило роману спалахнути, хоч і ненадовго.
Уже навесні 2024 року Соловій у розмові з Машею Єфросиніною зізналася: стосунки завершилися через її власну емоційну заборгованість та нове захоплення. За її словами, саме Жадан лишився з розбитим серцем. Це могло б стати фіналом історії, але співачка вирішила поставити крапку інакше — у власній творчості.
У грудні 2025 року Соловій випустила кліп на пісню «Франсуа», знятий разом з Іриною Білик. У кадрі Христина тримає збірку віршів Жадана, уважно вчитується в рядки, а потім демонстративно відкидає книжку вбік. Цей жест вона супроводжує іронічною реплікою про те, що автор пише так, ніби ніколи в житті нікого не любив. Так особиста драма перетворилася на вишуканий перформанс, що стирає межу між любовною лірикою та реальністю.
Нині ж особисте життя Соловій влаштувалося: вона розповідала, що вже два роки зустрічається з військовим, і пара мешкає в Києві. Тим часом ім'я співачки час від часу з'являється в інших скандальних контекстах — від захисту блогера Репіча, який закрутив роман із 18-річною дівчиною, до фотосесії в полі з маками, що викликала неоднозначну реакцію.
Історія Жадана і Соловій — це нагадування про те, як особисті почуття в українській культурі часто стають матеріалом для мистецтва. І, можливо, саме в цьому їхня головна цінність: навіть найболючіші розриви тут перетворюються на пісні, вірші та образи, які залишаються з нами надовго.
Читайте також
Ще в розділі «Література»
- Халабуди, доми-примари та архітектура порожнечі: есей Марії Титаренко
- У Черкасах книжковий фестиваль «Змістовно» зібрав сотню учасників
- Некрономікон, який ніколи не існував: як вигадка Лавкрафта стала легендою
- Дитяча книжка на лінії вогню: розмова про читання під час війни
- Книгоукриття: Харків, кобзарство і забута спадщина







