470 років Пересопницькому Євангелію: де насправді писали головну книгу України

У 1556 році на території сучасної Ізяславщини, що на Хмельниччині, розпочалася робота над рукописною пам'яткою староукраїнської мови та мистецтва XVI століття — Пересопницьким Євангелієм. Цей манускрипт, створений протягом 1556–1561 років, сьогодні є головною духовною першосвятинею України, на якій присягають новообрані президенти держави під час інавгурації.

Настоятель Двірецького храму Микола Назарчук розповів, що монастир, де почали писати Євангеліє, розташовувався неподалік, у напрямку до пралісу — дикого первісного лісу, який ніколи не вирубувався і розвивався самостійно, без втручання людини. Священник показав можливе місцерозташування Свято-Троїцького монастиря, спираючись на праці Огієнка та Федоровича. Він зазначив, що там досі можна побачити болото, очерет і старі дерева, зокрема плодові та древні дуби, які свідчать, що колись тут було життя.

У самому Євангеліє вказано, що написання почалося саме в Свято-Троїцькому монастирі, проте науковці розходяться в думках щодо точного місця споруди. На третій сторінці рукопису зазначено: «двірець в 1556 році тут в нас, на нашій Ізяславській землі, князями Заславськими». Це формулювання породило дві версії.

Завідувач Ізяславського історико-краєзнавчого музею Віктор Кучерук схиляється до думки, що монастир міг розташовуватися в самому Ізяславі. Він пояснює: фраза «в дворці» може означати як село Двірець, так і придворний монастир при резиденції князів Заславських у місті. Дослідник звертає увагу, що слово «дворці» написане з малої літери, що дозволяє трактувати його по-різному. Частина науковців припускає, що Свято-Троїцький монастир міг знаходитися на території Бернардинського монастиря в Ізяславі. На одній з мініатюр Євангелія євангеліст зображений на тлі споруди, яка архітектурно нагадує дзвіницю Бернардинського монастиря.

Достеменно відомо, що чверть обсягу книги була написана на Ізяславщині. Зокрема, тут створили «Науку читання» — інструкцію для використання Євангелія протягом календарного року, а також перше Євангеліє від Матвія. Деякі дослідники вважають, що кілька аркушів другого Євангелія також написані на цій землі.

Головною фундаторкою та меценаткою книги була княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська. Віктор Кучерук зауважує, що через це версія про монастир у селі Двірець видається менш імовірною: село розташоване за 24 км від Ізяслава, що ускладнювало б доступ до нього для князівської родини. Створення рукопису було надзвичайно дорогим. Лише на виготовлення аркушів знадобилося майже 300 овець, а ілюстрації виконувалися по покриттю сусальним золотом з подальшим кольоровим розписом. Враховуючи проживання, харчування та оплату праці, це була значна сума навіть для того часу.

Пересопницьке Євангеліє залишається не лише релігійною святинею, а й свідченням високої культури українського народу. Його створення стало можливим завдяки меценатству та праці переписувачів, чиї імена назавжди вписані в історію. Дискусія про точне місце написання триває, але це лише підкреслює значущість Ізяславщини як колиски однієї з найважливіших книг України.