Два літературні Августи: Стріндберг і Шеноа

Серпень — місяць, коли хочеться повільної, вдумливої розмови про літературу. І якщо вже згадувати письменників, то чому б не тих, чиє ім'я співзвучне цій порі? Два Августи — швед і хорват — залишили по собі твори, що пережили своїх творців і досі промовляють до читачів.

Перший — Август Стріндберг (1848–1912), якого називають основоположником сучасної шведської літератури та театру. Його біографія — химерне поєднання геніальності й внутрішніх демонів. Захоплення окультизмом, криза 1890-х, що супроводжувалася галюцинаціями, симпатії то до соціалістів, то до анархістів — усе це відбилося в його творах. Українська читачка вперше познайомилася з ним завдяки Наталії Кобринській, яка 1901 року опублікувала критичний нарис «Август Стріндберг». Сьогодні ж його найвідоміший роман «Червона кімната» про життя стокгольмської богеми перевидало видавництво «Ще одну сторінку». Перекладач Олег Король зазначає: «Передусім актуальністю. Кінець позаминулого й початок минулого століть, названі епохою Стріндберга і Лагерлеф у шведській літературі, позначено виразним переходом від старого світу до нового, швидким розвитком науки і кризою традиційних цінностей». Він додає, що Стріндберг «майстерно зображав темні й складні сторони людської душі та її злам, тривожив, спонукав до сумнівів і пошуку нових сенсів життя».

Другий Август — Шеноа (1838–1881), «батько хорватського роману». Незважаючи на німецьке коріння, він став одним із найважливіших діячів хорватської культури. Його роман «Селянське повстання» описує події 1572–1573 років, коли селяни під проводом Матії Губеця повстали проти феодалів. Шеноа зосереджується не так на батальних сценах, як на інтригах, що призвели до трагедії. Фінал роману жахливий: полоненого Губеця страчують на загребській площі, одягнувши на нього розпечену залізну корону. Українською цей твір виходив лише раз, 1957 року, і то з російського перекладу. Прикро, адже саме Шеноа був першим перекладачем Тараса Шевченка хорватською — 1863 року він опублікував вірш «Розрита могила». Тож питання: чи дочекаємося ми повноцінного перекладу його романів?

Обидва Августи — це більше, ніж просто імена в календарі. Це нагадування про те, що література здатна долати кордони, мови й епохи. І, можливо, серпень — найкращий час, аби відкрити для себе цих непересічних авторів.