Помер польський письменник Іґнацій Карпович

Іґнацій Карпович відійшов у віці 50 років. Його видавець повідомив, що письменник працював над новим романом і ще нещодавно ділився планами про нього. Причину смерті не розголошують.

Карпович народився 1976 року в Білостоці, студіював іберистику та африканістику у Варшавському університеті. Дебютував 2006-го романом «Niehalo», а вже невдовзі його проза почала регулярно з’являтися серед фіналістів премії «Ніке» — загалом він потрапляв до короткого списку цієї нагороди п’ять разів. Роман «Баладини і романси» приніс йому премію «Паспорт “Політики”». Серед інших творів автора — «Диво», «Жести», «Кістки», а останньою опублікованою книжкою стали «Люди з неба» (2024).

Українському читачеві Карпович відомий насамперед романом «Сонька» в перекладі Остапа Сливинського, який 2016 року випустило видавництво «Комора». У Польщі ця книжка вийшла 2014-го і за рік стала фіналісткою «Ніке». У центрі сюжету — сільська жінка, яка під час німецької окупації закохується в солдата-окупанта, та режисер Іґнацій, що через багато років випадково чує її історію.

Остап Сливинський, реагуючи на смерть автора, назвав його «відважним письменником, у якого чесність сполучалася з надзвичайною делікатністю». Він зізнався, що мріяв би ще колись перекласти такий особливий роман, як «Сонька», але це неможливо. «Написати роман про сільську жінку, яка в часи війни закохалася в нацистського офіцера — без сентиментальності і пафосу, лише з голою правдою факту і голою правдою емоції. Поставити її перед нами, як німе запитання. Для цього потрібна сміливість», — зазначив перекладач.

За словами Сливинського, до появи його перекладу «Книг Якова» Ольги Токарчук саме «Сонька» лишалася його найбільш читаним і обговорюваним перекладом. Карпович також займався художнім перекладом, а його власна проза вирізнялася увагою до тиші та недомовленості — у «Соньці» порожні сторінки промовляють більше, ніж текст.