У Тернополі вшанували історика й воїна Володимира Брославського

Експозиція має назву «Він віддав своє сьогодні — за наше завтра!». Її розмістили в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї, а приурочили до річниці від дня загибелі Володимира Брославського.

Відкриття почалося з молитовного благословення отця Івана Андрія Говери. Про військовий шлях Брославського розповів капелан 105-ї окремої бригади територіальної оборони Петро Сачко. Спогадами про чоловіка поділилася його дружина Тетяна. Захід зібрав понад сотню відвідувачів, а в експозиції показали матеріали з сімейного архіву воїна.

Оглянути виставку можна до 18 жовтня.

Під час відкриття також погасили художній конверт і марку, присвячені Брославському. «Дизайн марки та конверта розробила художниця музею Наталя Касьян. Друковану продукцію можна було придбати, долучившись водночас до благодійного збору на потреби 1 батальйону 105 окремої бригади територіальної оборони. На сьогодні зібрано 10600 гривень», — зазначили у дописі музею.

Володимир Брославський народився в Бережанах. Він був українським істориком, науковцем, кандидатом історичних наук, доцентом і викладачем, а також начальником відділу в справах молоді Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

У 2013–2014 роках він був учасником Революції Гідності в Києві. З початком російсько-української війни займався військовою підготовкою молоді. У травні 2015 року став добровольцем і служив командиром відділення 3 батареї гаубичного дивізіону 56 Маріупольської бригади. 25 лютого 2022 року мобілізувався до 105 окремої бригади тероборони: у Тернополі служив у складі розрахунку ЗУ-23, згодом — у підрозділі контрдиверсійної боротьби, керував мінометною батареєю 80 батальйону територіальної оборони. Виконував бойові завдання на Донеччині, Харківщині та Сумщині.

Загинув військовий 20 вересня 2025 року поблизу Лугівки на Сумщині.

Виставка в краєзнавчому музеї — це спроба поєднати дві лінії одного життя: кабінетну працю історика й окопний досвід воїна. Сімейний архів, який ліг в основу експозиції, повертає до розмови про те, як науковець стає солдатом, а музейна зала — місцем пам'яті, де приватне горе стає спільним.