У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

Останній тиждень вересня в Києві: від «Тигроловів» до Криволапа

·1434 слівредакція
Останній тиждень вересня в Києві: від «Тигроловів» до Криволапа

Наприкінці вересня столиця пропонує насичену культурну програму — прем'єри, виставки класиків і сучасників, концерти просто неба й під зорями. Ми зібрали події, які варті уваги.

Останній тиждень вересня перетворює Київ на мапу культурних маршрутів: від сцени Театру «Золоті Ворота» до купола Планетарію, від залів Київської картинної галереї до танцполу на ВДНГ. Це той випадок, коли місто говорить із тобою мовою вистав, музики й кольору — і кожен може обрати власну інтонацію.

Почнімо з музики. 21 вересня у закладі Boho на вулиці Івана Федорова, 4 відбудеться сольний вечір народного артиста України Віктора Павліка: його відомі хіти звучатимуть у супроводі живої музики, а організатори обіцяють камерну атмосферу, де слухання пісень поєднується з вечерею. 25 вересня у Докер Паб на вулиці Богатирській, 25 відбудеться благодійний концерт гурту «Мотор'Ролла» з презентацією альбому «Ти обираєш шлях і тиснеш до кінця», створеного на основі текстів і музики військовослужбовця Олександра Клеца, написаних під час війни. Усі зібрані кошти спрямують на відновлення київського Docker Pub, який постраждав від ворожого ракетного обстрілу. А 26 вересня у Feels Garden на ВДНГ (проспект Академіка Глушкова, 1А) відбудеться ретро-дискотека «Ітс май лайф» із хітами 80-00-х, яскравими дрескодами й танцполом.

Для тих, хто обирає тишу й споглядання, Київська картинна галерея на Терещенківській, 9 пропонує одразу кілька виставкових проєктів. «Свіже» Владислава Шерешевського — це світ, де гумор сусідить із трагізмом, а гротеск із лірикою; художник не ділить сюжети на «високі» та «буденні» й уникає «правильних» інтонацій. «Це свіже», — каже митець про роботи останніх років, називаючи себе вправним пекарем, який «готує» натюрморти з кількома шарами сенсів. У дусі попарту він позичає стилістику Ван Гога й робить активними учасниками сучасності Іллю Рєпіна, Івана Франка, Сергія Параджанова та Альберта Ейнштейна. Тут же — «Світло і колір» Анатолія Криволапа, лауреата Шевченківської премії: проєкт підсумовує 25 років живописних пошуків митця, показує пейзажі, що досліджують зміну світла протягом доби, і чимало робіт експонує вперше, доповнюючи їх мультимедіа та спеціальним освітленням. А виставка «Аліса Забой. Наймолодша шістдесятниця» присвячена скульпторці з кола шістдесятників, яка 1968 року підписала «Лист 139-ти» на захист політичних в'язнів і зазнала 20-річної заборони на експонування. Тут 16 бронзових скульптур, зокрема присвята Аллі Горській «Пієта – ХХ ст.», яку після виставки передадуть музею, вперше показаний «Зáспів» і серія «Марія», а експозицію доповнює слайд-шоу з архівних світлин про експедиції шістдесятників і хор «Гомін».

Фотографія цього тижня теж має голос: у Довженко-Центрі на Васильківській, 1 відкрита виставка World Press Photo 2026 — переможні роботи, відібрані незалежним журі. «Це можливість для наших глядачів дізнатись актуальні історії з різних континентів та побачити якісні приклади фотожурналістики», — зазначають організатори. А в Музеї історії міста Києва на Богдана Хмельницького, 7 до 25 жовтня триває «З краси Японії» — проєкт до 55-річчя побратимства Києва й Кіото, реалізований за підтримки мерів обох міст і Посольства Японії в Україні. Експозиція вибудувана як маршрут із семи блоків — від «Весняного пробудження» й «Бушідо» до «Діалогу між містами» — і показує живопис школи Нанґа, ляльки театру кабукі, самурайські обладунки, предмети для чайної церемонії, музичні інструменти та холодну зброю початку XVIII століття; окремий імерсивний простір присвячено сумінагаші. Генеральна директорка музею Вікторія Муха наголосила, що проєкт присвячений півстолітній дружбі міст-побратимів і нагадує, що культура допомагає знаходити спільну мову незалежно від відстані.

Музичні вечори цього тижня шукають незвичних просторів. У Київському Планетарії на Великій Васильківській, 57/3 у межах проєкту ARTSpace™ разом з оркестром Eclectic Sound Orchestra покажуть релакс-шоу «Парфумер»: симфонічна музика Габріеле Денаро, повнокупольні проєкції 360⁰ та гіпоалергенні арома-інсталяції, а програму розробляли за участі психологів, додавши елементи аутогенного тренінгу. Засновник оркестру — Сергій Лихоманенко, диригентка — Тетяна Драник. А в Кірсі Святої Катерини на Лютеранській, 22 Національний камерний ансамбль «Київські солісти» виконає Вівальді при свічках: «Пори року», «Сільський концерт» і Концерт ре мінор для двох скрипок із циклу L'estro armonico.

Театральний тиждень відкриває прем'єра: 21 вересня в Жовтневому палаці (МЦКМ) Харківський незалежний музичний театр «057» покаже мюзикл «HOTEL «57»: Відпустка колишніх» — нову частину популярної трилогії після «Секстету колишніх» і «Різдва колишніх». Події розгортаються під час літнього круїзу на розкішній яхті, де безтурботний відпочинок обертається гламурним детективом. У головних ролях — заслужений артист України Артем Кочергін, заслужена артистка України Світлана Тимченко, Юлія Коровко, Марина Галушкіна, Катерина Прокудіна, Ярослава Диманова, Ерік Мкртчян та Олександра Блінкова.

22-23 вересня о 18:00 Театр «Золоті Ворота» на Шовковичній, 7А покаже «Тигроловів» за мотивами роману Івана Багряного: загадкова оповідачка в масці японського театру Но розгортає історію інженера Григорія Многогрішного й Наталки крізь музику, автентичний спів і струнні мотиви, де японські традиції переплітаються з українською тайгою. Там же 26 вересня о 18:00 — «Кортес» про експедицію іспанських конкістадорів до Америки, де жага слави прикривається місією «порятунку» імперії ацтеків; вистава порушує питання культурної самоідентифікації, подолання комплексу меншовартості та прощання з колоніальним минулим. А в Театрі драми ім. Лесі Українки на Богдана Хмельницького, 5 грають «Дамського кравця» за п'єсою Жоржа Фейдо — французьку комедію про те, як безневинна брехня наростає, мов снігова грудка, з Парижем початку XX століття, любовним трикутником, музикою Оффенбаха і канканом.

Наприкінці такого тижня хочеться одного: не квапитися. Бо культура — це не пункт у списку справ, а спосіб нагадати собі, що навіть у найтемніші часи місто вміє світитися зсередини — кольором Криволапа, бронзою Забой, голосом Павліка чи спалахом Вівальді при свічках.

Читайте також