У Тернополі відкрили виставку Олени Кульчицької — мисткині, яка йшла пішки через західну Україну

Лінія, проведена рукою впевнено й без поспіху, тримає на собі чи не все: і обриси облич, і ритм килимового візерунка, і контур дитячої книжкової сторінки. Саме цій лінії присвятили виставку в Тернопільському обласному художньому музеї — «Олена Кульчицька: мистецтво лінії». Відкрили її до дня народження мисткині.

Олена Кульчицька народилася 15 вересня 1877 року в Бережанах. Здобувати фах поїхала до Відня — навчалася у Віденській Академії мистецтв. І це був вибір, який для жінки з Галичини тоді ще лишався рідкісним: вона стала першою в краї фахово освіченою художницею. Вищу освіту здобула у Віденській художньо-промисловій школі, що на той час була єдиним закладом у Європі, куди приймали дівчат.

Її творчість важко вмістити в одну рамку. Живопис і графіка, книжкова ілюстрація й декоративне мистецтво — усе це було їй підвладне. Акварелі та гравюри Кульчицької експонували у Варшаві, Празі, Римі, Торонто, Відні. Окрема сторінка — книжкова графіка: художниця проілюструвала понад 70 дитячих книжок. Працювала вона й над ескізами килимів, вишивок, прикрас.

Визнання приходило поступово й заслужено. 1945 року Кульчицька стала заслуженою діячкою мистецтв УРСР, 1948-го — професоркою кафедри книжкової графіки Українського поліграфічного інституту, 1956-го — Народною художницею УРСР, а 1967 року їй присудили премію імені Тараса Шевченка.

За словами музейників, із 1928 по 1946 рік мисткиня пройшла пішки майже всю західну Україну, щоб малювати з натури. Ця подорож — не біографічна деталь, а спосіб працювати: дивитися на світ зблизька, не з кабінету.

Померла Олена Кульчицька 8 березня 1967 року. Похована на Личаківському цвинтарі у Львові.

Тернопільський музей запрошує оглянути виставку пам'яті мисткині, а також експозицію творів обласного конкурсу серед художників-аматорів та майстрів народного мистецтва Тернопільщини, який носить ім'я Олени Кульчицької — «нашої славетної землячки», як зазначають у повідомленні музею.

Отже, привід для візиту подвійний: і спадок художниці, чия лінія пережила століття, і роботи сучасних майстрів краю, які цю традицію продовжують.