Київ на вихідних: останні дні квіткової «Муркотливої України» і прем'єри, які варті уваги

Два дні, у які місто встигає бути і концертним майданчиком просто неба, і тихою залою з рукописами Лятошинського. 19 і 20 вересня киян чекає програма, де поруч стоять рок, фортепіанні імпровізації та квіткові коти на Співочому полі.
Співоче поле цими вихідними востаннє приймає «Муркотливу Україну» — виставку, де головними героями стали інсталяції у вигляді котів. Квіткові композиції тут поєднані з образами пухнастих улюбленців, у яких відвідувачі впізнають і своїх домашніх тварин, і самих себе. За задумом організаторів, це символічний портрет українців, які щодня працюють, підтримують одне одного та захищають близьких. Локація — Співоче поле на вулиці Івана Мазепи, 31, і це останній тиждень, коли її можна побачити.
Музична частина вікенду розкидана між сценою просто неба і планетарієм. 19 вересня на другому дні фестивалю Feels Garden Beer виступить O.Torvald — гурт із двадцятирічною історією, який готує програму з головних хітів. Організатори обіцяють драйвовий живий виступ і рокове шоу неба. Там же, у Feels Garden на ВДНГ (проспект Академіка Глушкова, 1А), гратиме й Bah.Roma: засновник і автор пісень проєкту Роман Бахарєв виконає ліричні композиції, написані за понад п'ятнадцять років існування колективу.
Інша крайність музичної афіші — повнокупольне шоу Star Sounds Cinematic Symphony у Київському Планетарії. Оркестр Eclectic Sound Orchestra під керівництвом диригентки Тетяни Драник зіграє близько сорока композицій у сетах «нон-стоп»: від Баха до саундтреків Ханса Ціммера. Світлові ефекти та проєкції на куполі доповнять звучання. А 20 вересня у Fairmont Grand Hotel Kyiv Kyiv Mozart Orchestra виконає «Чотири пори року» Вівальді в обробці Макса Ріхтера — ту саму рекомпозицію, що стала саундтреком до «Бріджертонів», «Чорного дзеркала» та «Залишених». Концерти о 16:00 та 19:00.
Для тих, кому ближчий формат діалогу з залом, 20 вересня у «Печерськ Палаці» (вулиця Князів Острозьких, 3) відбудеться сольний фортепіанний вечір «20 відтінків звуку» фіналіста шоу «Україна має талант» (Maestro Piano). Живий звук, імпровізації, класика й сучасні композиції — плюс подарунки від партнера Smart Food для п'ятьох випадкових гостей.
Виставковий тиждень теж тримає кілька сильних точок. У Національному музеї «Київська картинна галерея» на Терещенківській, 9 одразу два проєкти. Перший — «Свіже» Владислава Шерешевського, де гумор межує з трагізмом, а гротеск із лірикою. «Це свіже», — каже художник про роботи останніх років, називаючи себе вправним пекарем, який «готує» натюрморти з кількома шарами сенсів. У дусі попарту він позичає стилістику Ван Гога й робить активними учасниками теперішності Іллю Рєпіна, Івана Франка, Сергія Параджанова та Альберта Ейнштейна. Другий — ювілейна виставка Анатолія Криволапа «Світло і колір», що підсумовує двадцятип'ятилітні живописні пошуки лауреата Шевченківської премії. Пейзажі тут досліджують зміну світла протягом доби, більшість робіт експонується вперше, а простір доповнюють мультимедіа та спеціальне освітлення.
В Українському Домі на Хрещатику, 2 триває «Лятошинський. Відображення» — перша музична виставка цієї інституції, яка раніше показувала проєкти про Аллу Горську, шістдесятників, Марію Примаченко та бойчукістів. Експозиція розповідає не лише про музику Бориса Лятошинського, а й про епоху, у якій він працював, простежуючи, як його біографія перепліталася з драматичними подіями ХХ століття. Серед експонатів — архівні матеріали, рукописи, особисті речі та предмети з приватного кабінету-музею композитора, вперше зібрані разом у такому масштабі.
Окрема лінія вікенду — японська. До 55-річчя побратимства Києва та Кіото Музей історії міста Києва показує «З краси Японії»: маршрут із семи тематичних блоків, від «Весняного пробудження» до «Діалогу між містами». Тут і живопис школи Нанґа з колекції музею, і ляльки театру кабукі, і самурайські обладунки, предмети для чайної церемонії, музичні інструменти та холодна зброя початку XVIII століття. Окремий імерсивний простір присвячено сумінагаші — давній техніці малювання на воді; назва відсилає до есе нобелівського лауреата Ясунарі Кавабати. Генеральна директорка музею Вікторія Муха зазначила, що проєкт присвячений півстолітній дружбі міст-побратимів і нагадує, що культура допомагає знаходити спільну мову незалежно від відстані. Виставка триває до 25 жовтня.
Театральна афіша пропонує три різні інтонації. «Море... Ніч... Свічки...» Едуарда Митницького повертається на сцену Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра в оновленому акторському складі під кураторством головної режисерки Тамари Трунової — історія Ноаха Грінвальда, якого сп'янило велике місто, про спокуси, спроби змінити минуле та втриматися на хвилях. У Teatroom Палацу «Україна» показують «Королеву краси» Мартіна Мак-Дони в постановці Павла Шпегуна, актора театру імені Івана Франка: чорна комедія про емоційну залежність і самотність, реалізована в межах програми «Майстерня Майбутнього». А в Будинку офіцерів грають комедію «Сильні слабкі жінки» режисерки Тані Губрій — про групову терапію, пошук балансу між кар'єрою і бажанням бути слабкою та коханою. У ролях — Анна Кошмал, Дарія Петрожицька, Ігор Рубашкін, Віра Кобзар, Анжеліка Гірич, Ксенія Вертинська.
Ще один спосіб зазирнути за лаштунки — екскурсія Київським національним академічним театром оперети. Учасники пройдуть усіма сценами, костюмерним і реквізиторським цехами та гримерками, почують про роботу Миколи Садовського й Марії Заньковецької, про дві дати заснування оперети та сучасні експерименти колективу.
Поза цим переліком варто згадати ще один вечір: 18 вересня о 19:00 на ВДНГ відбудеться камерний концерт-розгадка «Тишком-нишком», присвячений природі пісні та її впливу на слухача. Вісім композицій Миколи Бровченка виконає вокалістка й засновниця Goncharova Project Тетяна Гончарова в аранжуваннях саунд-продюсера Костянтина Іоненка, а між виступами автор пояснюватиме, як пісня влаштована зсередини, звідки береться мелодія і як на неї лягає слово.
Усі ці події — різного масштабу й різного настрою, але разом вони складаються в доволі точний портрет київського вересня: місто, яке не перестає говорити про себе — квітами, звуком, архівними рукописами й чужими історіями, привезеними здалеку.







