Роман Сема Вахмана про Чернігів отримав американську премію миру

Є книжки, які народжуються зі спогаду, а є ті, що виростають із нічного дзвінка. Для Сема Вахмана таким поштовхом став телефонний голос одного з його українських учнів у лютому 2022 року — саме тоді, коли він навчався за обміном у Данії, йому повідомили про початок повномасштабного вторгнення. Цей момент змінив і задум майбутнього роману, і, зрештою, його долю.

«Соняшникові хлопці» (The Sunflower Boys) вийшли друком у серпні 2025 року у видавництві HarperCollins і вже перекладені естонською. Тепер книжка здобула визнання журі американської Літературної премії миру імені Дейтона — щорічної нагороди, заснованої 2006 року, яка відзначає силу письмового слова у просуванні миру. Переможці в обох категоріях отримують по 10 тисяч доларів, автори других місць — по 5 тисяч.

Сюжет роману розгортається навколо дванадцятирічного Артема з Чернігова та його молодшого брата Юрія. Разом із матір’ю вони тікають із міста до дідового дому в селі Васюківка. Коли під час бойових дій гинуть мати й дід, брати вирушають у небезпечну подорож до Львова — назустріч батькові, який повертається зі США. Критики окремо відзначають, як у тексті зображено представників ЛГБТК+ спільноти в Україні та облогу Чернігова 2022 року.

Автор народився в Кембриджі в родині українського походження: обидві його бабусі мали українсько-єврейське коріння. Він закінчив Cambridge Rindge and Latin School та Університет Брандейса. Ідея книжки сягає часів, коли Вахман викладав англійську в сільській школі на Вінниччині, звідки родом його родина. Шестеро дітей, яких він тоді навчав, стали його близькими друзями — спілкування триває й досі, і саме вони згодом надихнули сюжет.

Спершу Вахман писав значно спокійнішу прозу про дорослішання, без сцен насильства. Після лютого 2022-го він майже на рік відклав роботу над текстом і, використовуючи мовні навички та здобуту в Брандейсі підготовку парамедика, допомагав українським біженцям у Німеччині, Польщі, Румунії, Латвії та Бостоні. У лютому 2023-го на таборі для українських дітей у Румунії він знову зустрівся зі своїми учнями — один із них порадив йому написати книжку про пережите. Ця порада й підштовхнула письменника переробити чернетку в темніший роман, що поєднує мирну і воєнну Україну. Працюючи над текстом, він записав розповіді друзів, які пережили воєнні злочини, а також чотиригодинне інтерв’ю зі знайомим, який пішки вибрався з України, — разом вони відтворювали маршрут утечі по мапі.

Робота тривала близько чотирьох років із перервами, ще пів року інтенсивного написання та три місяці редагування. Дебют одразу отримав схвальні відгуки: лавреат Пулітцерівської премії Джуно Діас назвав Вахмана «письменником безмежного співчуття і безмежного таланту», а рецензент Washington Post відзначив, що роман водночас позачасовий і напрочуд суголосний моменту. 2026 року Американська бібліотечна асоціація внесла книжку до списку визначних книжок премії RUSA, а також вона стала фіналістом Lambda Literary Award — найбільшої у США премії за ЛГБТК+ літературу, заснованої 1989 року. Наступний твір письменника очікують у 2028 році.

В інших номінаціях цього року переміг Кевін Сак із книжкою про історію церкви в Чарльстоні, що охоплює періоди рабства, Руху за громадянські права та вбивства 2015 року. Премію за визначні досягнення імені посла Річарда Холбрука отримала письменниця Енн Патчетт.

Історія Вахмана — це історія про те, як чужий біль стає власним, а власний — літературою. І про те, що найдорожчі книжки часом починаються з простого людського «розкажи про це».