Сибіга закликав світ закрити мережу «Русский дом»

Культурний центр із лагідною назвою — річ, здавалося б, далека від силових відомств. Та коли йдеться про мережу «Русский дом», за фасадом мовних курсів і виставок ховається інша робота. Саме так її описує очільник української дипломатії Андрій Сибіга: як інструмент дезінформації, дестабілізації та шпигунства.

За його словами, Україна звернулася до урядів усіх країн, де діють ці центри, з проханням визнати загрозу, яку вони становлять для національної безпеки, обмежити їхню діяльність і зрештою закрити повністю. Про це міністр написав у соцмережі Х.

Сибіга наголошує, що недооцінювати когнітивний складник сучасної війни не варто. За його формулюванням, росія веде глобальну боротьбу за уми людей, використовуючи розгалужену мережу інструментів і каналів — зокрема «Росспівробітництво» та так звані культурні центри «Русский дом».

Окремо міністр відреагував на рішення Німеччини: напередодні в Берліні закрили «Російський дім» після, як висловився Сибіга, багатьох років згубного впливу. «Ми схвалюємо заходи, вжиті владою по всій Європі для блокування цих мереж», — зазначив він, додавши, що спільний європейський дім не є місцем для «російських домів», які пропагують військову пропаганду та працюють над підривом миру в Європі.

Попри хвилю закриттів, за словами міністра, частина таких центрів продовжує діяти щонайменше в семи європейських країнах. Ще масштабнішою він називає діяльність мережі в Африці, Центральній і Східній Азії, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Південній Америці. У кількох країнах її офіційна інфраструктура залишається недоторканою, а подекуди «Русский дом» вбудований у дипломатичну інфраструктуру росії.

Аргументи на користь обмеження діяльності цих центрів і їхнього повного закриття Україна вже передала урядам світу. Показовим прикладом є Молдова: там влада не продовжила угоду з рф про роботу «Русского дома» в Кишиневі.

Історія з цими центрами — не лише про дипломатію чи безпеку у вузькому сенсі. Вона про те, кому належить культурний простір і хто в ньому говорить від імені культури. Коли під вивіскою мови й традиції постає інструмент впливу, питання про закриття перестає бути суто політичним — воно стає питанням про те, якою мовою говоритиме Європа про себе саму.