У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

«Слово теж зброя»: військовий з Миколаївщини презентував у Збаражі збірку поезій

·239 слівредакція
«Слово теж зброя»: військовий з Миколаївщини презентував у Збаражі збірку поезій

У Збаражі на Тернопільщині оператор дронів 66 окремої механізованої бригади Олександр Кучеренко, який пише під псевдонімом Сашко Обрій, зустрівся з читачами та представив збірку «Простеп».

Збараж став однією із зупинок мандрівки поезії від окопу до читача. Сюди Олександр Кучеренко, військовий із Миколаївщини, приїхав на запрошення представників «Музею російсько-української війни» — у межах проєкту «Слово теж зброя». Під час презентації він збирає кошти на рації для свого підрозділу.

До війська чоловіка мобілізували у жовтні 2024 року. Нині він служить у 66 окремій механізованій бригаді, у батальйоні безпілотних систем, оператором дронів. Вірші ж, за його словами, народжуються з накопиченого досвіду: «Коли назбирується якийсь новий досвід, пишу про нього. Я люблю природу, люблю писати пейзажну лірику. Тому таким чином поєдную». Саме тому нова збірка «Простеп» присвячена переважно природі та історії рідної Миколаївщини.

Зустріч у Збаражі автор описує як поєднання корисного з приємним: «От прийшло запрошення, мене відпустили і, скажімо так, зібрав чимало коштів на заході в Збаражі й отримав задоволення від зустрічі з людьми. Поєднав корисне з приємним». Загалом під час презентацій він планує зібрати 68 тисяч гривень. Скільки саме вдалося задонатити на його підрозділ, який зараз перебуває на Лиманському напрямку, письменник не сказав.

Серед тих, хто прийшов послухати поезію, — жителька Збаража Вікторія Батюк. Її враження прочитуються як окрема характеристика цієї лірики: «Мені дуже сподобалося, тому що автор відображає в своїй ліриці дуже різні теми. Він поєднує і військову тематику, яка пронизана досвідом. Автор дуже самоіронічний. Разом з тим, можна прослідкувати дуже глибокі теми, де ти сидиш і згадуєш про маму, про тепло, про філіжанку кави. Дуже відрадно, що відбуваються такі проєкти і ми можемо поринути в українське слово».

Поезія, народжена на передовій, не потребує ані гучних сцен, ані пишних афіш. Їй досить кількох десятків людей у залі, які впізнають у рядках і степ, і мамине тепло, і власний досвід. І, можливо, саме тому «Слово теж зброя» — це не метафора, а точний опис того, як мова тримає і тих, хто пише, і тих, хто читає.

Читайте також