Сергій Жадан отримав премію Вілениці у Словенії

5 вересня у Словенії завершився 41-й Міжнародний літературний фестиваль Vilenica, і його головна відзнака — премія Вілениці — цьогоріч поїхала до України. Лавреатом став Сергій Жадан, письменник, чий голос сьогодні звучить і з літературних сторінок, і з передової.

Церемонія нагородження відбулася просто в печері Вілениця — місці, яке дало назву і фестивалю, і премії. Цьогорічний фестиваль проходив під гаслом Brave New World («Хоробрий новий світ») із підтемою Fluidity of Identities («Плинність ідентичностей»), що додає символізму тому факту, що нагороду вручили автору, який осмислює досвід війни та ідентичності в епоху тектонічних зламів.

Премію Вілениці присуджують літераторам із Центральної та Східної Європи за визначні здобутки в літературі та есеїстиці. Для України це визнання особливо промовисте: воно засвідчує, що сучасна українська література звучить у світі не як маргінес, а як потужний і незамінний голос.

Під час церемонії Жадан виголосив промову з красномовною назвою «Чому література не робить світ кращим?». У ній він чесно і без пафосу засумнівався у звичній тезі про всесилля культури. Він нагадав, що поезія Рільке не зупинила світових воєн, а великі книжки не завжди роблять людину моральнішою. І все ж, каже письменник, українські автори тринадцятий рік пишуть про війну, хоча наперед знають: їхні тексти її не зупинять.

Особливо гостро прозвучала теза про російську культуру. Жадан зауважив, що російські військові читали класиків, але це не стало для них моральним запобіжником. «Чому умовний Достоєвський не є моральним запобіжником для своїх читачів? Можливо тому, що немає жодної гуманістичної традиції — є традиція імперії, яка звикла порушувати будь-які етичні приписи та міжнародні норми», — зазначив він.

Ця промова — про те, що література не магія, але вона може бути етикою. І, можливо, саме тому вона все ж потрібна світові, який так легко зваблюється на спрощення.