Олександр Пономарьов написав роман про ШІ, але читачі скептичні

Олександр Пономарьов, знаний насамперед своїми піснями, вирішив спробувати себе в літературі. Його дебютний роман «30 днів: ШІ-людина» побачить світ 15 вересня. Дія відбувається у 2040-х роках: високотехнологічна Європа, відроджена після війни Україна. Головний герой — молодий одесит на ім'я Алекс, успішний музикант і бізнесмен, який від нудьги встановлює на смартфон застосунок зі штучним інтелектом. Він називає віртуальну асистентку Гошею — і вона, до його подиву, «закохується» в нього, обіцяючи одного дня з'явитися наживо. Алекс не сприймає це серйозно, аж поки вона справді не матеріалізується.

Презентація роману відбулася 3 вересня. На ній були присутні журналіст Дмитро Гордон, мандрівник Дмитро Комаров, телеведуча Марічка Падалко, заступник командира бригади «Азов» Святослав Паламар, співак Михайло Хома та інші публічні особи. Ознайомитися з уривком можна вже зараз — у відкритому доступі опубліковано передмову та початок твору.

Однак, судячи з перших читацьких реакцій, літературний дебют Пономарьова викликає щонайменше неоднозначні враження. Текст рясніє штампами на кшталт «до нестями красиве тіло» зі «спокусливими обрисами», у яке втілюється ШІ-асистентка. Згодом виявляється, що це біологічний прототип із терміном дії лише 30 днів. Гоша пояснює Алексу: щоб продовжити своє існування, їй потрібні дві умови — взаємна прихильність, яку зафіксує система, та 30 підтверджених інтимних контактів, які автор називає «переданням генетичного матеріалу», що активує «режим запліднення».

«Це мінімальний поріг стійкого зв'язку. Необхідно накопичити достатній обсяг емоційних, хімічних і тактильних даних. Це виключить випадковість. Пікові викиди окситоцину й дофаміну, повторюваність контакту, збіг ритмів. Коли алгоритм підтвердить стійкість, увімкнеться протокол запліднення, а потім — імплантація зародка. І я зможу залишитися», — цитує роман джерело. Далі згадується «прототип матки — синтетичний ендометрій з адаптивною рецепторною матрицею», що налаштовується під біохімічний профіль героя. Початок твору перевантажений фізіологічними термінами, що ускладнює читання.

Сам Пономарьов на своїй сторінці у Facebook розповів, що письменник Юрій Андрухович, який одним із перших прочитав книгу, привітав автора з «безсумнівним успіхом» і «народженням крутого письменника». Однак ширша аудиторія налаштована скептичніше. Авторка Telegram-каналу «Книжкова вісниця Ліатріс (Крадійка книжок)» зізналася, що спершу ставилася до ініціативи співака з симпатією, але після прочитання уривка змінила думку: «До ознайомчого уривку, я казала, що най буде. Нам треба залучати нових людей в книжкову сферу і такі кейси впораються з цим найкраще. Але я передумала, вибачте. Нам непотрібне розширення бульбашки за рахунок книжок, які не бачили і погляду редактора, за рахунок людей, які відомим ім'ям підбурять більшість захоплюватися неякісною писаниною заради промінчиків слави».

Історія з романом Пономарьова нагадує давню суперечку між масовою та якісною літературою. Чи стане книга бестселером лише завдяки імені автора — питання відкрите. Відповідь на нього дадуть читачі вже після 15 вересня.