Топ-100 впливових українців: п'ятий рік війни та нові обличчя

У щорічному списку ста найвпливовіших людей країни відбивається непростий і суперечливий час. П'ятий рік повномасштабної війни виявився для України періодом випробувань, коли на тлі парламентської кризи та кадрового голоду у владі дедалі чіткіше проступає фігура головного гравця — українського народу. Громадськість активніше впливає на рішення, запобігаючи, на її думку, провальним крокам, а низка гучних корупційних скандалів призвела до відставок високих посадовців.

Війна залишається головним контекстом. Рік позначений новим головнокомандувачем ЗСУ — Михайлом Драпатим, генералом, якому довіряють і військові, і цивільні. Його призначення викликало помітне занепокоєння навіть у таборі противника — там оцінили його досвід, нестандартні рішення та безкомпромісність. Українські сили не лише сповільнили наступ окупантів, а й звільнили 26 населених пунктів на межі Дніпропетровщини, Донеччини та Запоріжжя — загалом 775 квадратних кілометрів землі. Чимало з цих успіхів — на рахунку десантно-штурмових військ та суміжних підрозділів.

Театр бойових дій дедалі частіше переміщується туди, звідки прийшла війна. Українські дрони й ракети нагадали росіянам, що таке війна на власній території: бензинова криза, зірвана логістика, удари по складах Wildberries та Ozon, знеструмлення прифронтових регіонів РФ. Спецслужби України змусили російських генералів відчути загрозу навіть у Москві. За рік вдалося досягти паритету, а подекуди й переваги у використанні безпілотників — кількість ефективних спецоперацій із застосуванням БПЛА зросла.

Водночас укладачі рейтингу вперше виокремили категорію «Освіта і наука» — до неї увійдуть керівники провідних університетів, дослідники, викладачі та популяризатори науки. Це визнання того, що інтелектуальний фронт стає дедалі важливішим. Не менш потужно звучить і культурний опір: українські медіа, мистецтво та спорт формують образ країни, яка не лише бореться, а й творить нові сенси для глобальної аудиторії.

Цей випуск рейтингу має особливу присвяту. Над передмовою разом із редакцією працювала журналістка Маша Скібінська — вона трагічно загинула в автокатастрофі, не встигнувши побачити матеріал опублікованим. Її бачення, її слова лишилися в кожному рядку. П'ятий рік поспіль ми балансуємо на краю, але втримуємось — завдяки залізній волі людей, втомлених, виснажених, але не зламаних. Дай Боже нам сил. Все буде Україна!