«Ода стійкості»: музичний документ війни, який звучить у Харкові

У Харківському національному академічному театрі опери та балету прозвучала музична антологія національного спротиву. «Ода стійкості» — це більше, ніж концерт: це міжнародна мистецька платформа, яку започаткували військовослужбовці 5-ї окремої штурмової Київської бригади. Її мета — зафіксувати досвід України під час повномасштабної війни мовою оркестрової музики та протистояти російським пропагандистським наративам на світових сценах.

Автор і диригент-постановник проєкту Сергій Лихоманенко — нині старший офіцер цивільно-військового співробітництва Харківського військового шпиталю. До цього він чотири роки служив у 5-й окремій штурмовій бригаді. Ідея «Оди» виникла 2024 року в Краматорську, коли бригада вела бої на напрямках Ступочки, Часів Яр, поблизу Бахмута. У вільний час Лихоманенко слухав класику в телефоні, а його друг, композитор Влад Солодовников, надсилав нові твори. Саме це підштовхнуло музиканта повернутися до диригентського фаху.

Перша «Ода стійкості» прозвучала 2025 року в Києві, в Колонній залі КМДА. Але, як зізнається Лихоманенко, він мріяв почати з рідного Харкова, де до війни очолював молодіжний симфонічний оркестр «Слобожанський». Повернувшись до міста, він на другий день після переведення до шпиталю прийшов до генерального директора ХНАТОБу Ігоря Тулузова з пропозицією поставити «Оду» на цій сцені.

Програма харківського концерту — три світові прем’єри, написані молодими харківськими композиторами. Кантата Єлизавети Волошиної «24 лютого» — п’ятичастинний хоровий цикл на тексти Ліни Костенко, Сергія Жадана та інших поетів, що відтворює перший день вторгнення: від вибуху до надії. У творі закодовані азбука Морзе, вигуки, репліки. Інвенція Руслана Каширцева «Київська Русь — Україна», написана в Харкові під обстрілами 2022 року, вирізняється монументальністю: для величезного симфонічного оркестру з органом, який дописали вже в Харкові, щоб компенсувати масштаб духових. Вокально-симфонічна поема Влада Солодовникова «Сім струн» — дев’ятиактне переосмислення поезії Лесі Українки, обрамлене вступом і постскриптумом за принципом бахівської прелюдії та фуги. Сольні партії виконала Олександра Дяченко.

«Ода стійкості» не обмежується концертами. Її творці створюють онлайн-антологію, збираючи твори українських та іноземних композиторів, присвячені Україні. До кінця року колекція має налічувати близько ста творів п’ятдесяти авторів. «Це музичний документ нашого часу, — каже Лихоманенко. — Ми хочемо, щоб сучасна українська музика не просто існувала сьогодні, а залишилася свідченням того, що переживає Україна, і виходила за межі країни». Для нього це також культурна дипломатія: музика, народжена в реальності війни, але готова до глобальної сцени.

Харківський концерт став можливим завдяки концепції «Схід Опера Фесту», який зібрав вистави й програми, створені під час великої війни. Театр надав проєкту хор, симфонічний оркестр і режисера, тож Лихоманенко вперше зосередився суто на музиці.