Андрій Кокотюха про «Зрадників»: гра, яка стала життям

Андрій Кокотюха звик вигадувати детективні сюжети за письмовим столом. Цього разу він опинився всередині самої історії — як один із учасників другого сезону реаліті «Зрадники», що виходить на SWEET.TV. За його словами, він спостерігав за поведінкою інших гравців і намагався вибудувати власну стратегію, не піддаючись емоціям та тиску більшості.

У розмові письменник пояснив, що формат реаліті йому не був чужим: 28 років він працює сценаристом, був задіяний у сценарній групі «Голосу країни 2», а також дивився такі шоу як глядач і оглядач. Серед його читацького досвіду — сатиричні романи Бена Елтона «Смерть за склом» і «Номер один», написані в координатах детективного жанру. «Лишилося тільки самому потрапити всередину як учасник. Досвід цікавий та потрібний будь-якому автору», — каже він.

Мета участі, за словами Кокотюхи, була професійною: пошук нових типажів і персонажів. Не випадково кожному гравцеві він подумки дав власне ім'я — Ксенія Ворожбит стала для нього Ельфом, Дмитро Варварук — Варваром.

Найцікавішим письменник називає не гру, а спостереження за нею. На його думку, логіки у «Зрадниках» він не побачив: щовечора зрадником призначали не того, хто поводився підозріло, а того, хто не подобався певній групі гравців. Тому власну лінію він будував незалежно, за принципом «Не думаю серцем, думаю головою».

Постійне спостереження, за його словами, — це просто правило гри, і той, кого воно дратує, не має в неї рватися. На подальшу участь впливають, як не дивно, надмірна активність і вік. А жити з наслідками кожного кроку не складно, бо ці наслідки не призводять до справжніх трагедій: «Всі, хто залишає гру, лишаються живими й здоровими. Якщо в когось істерика — це про амбіції, а не про трагедію».

Найбільше здивувало Кокотюху те, як учасники поступово перестали сприймати гру як гру. Навіть боротьба за мільйон гривень відійшла на другий план — на першому опинилося бажання протриматися довше й серйозні математичні комбінації. «Гра стала життям, і це дивувало», — зізнається він.

Себе в цьому форматі письменник несподівано побачив у втраті самоконтролю: він не збирався входити в коаліції, його так і назвали — незалежний гравець, але коли частина учасників почала до нього прислухатися, стриматися стало важче. Найскладнішими в грі він називає тривалі обговорення, бо сам він «більше людина дії» і полюбляє денні завдання.

Закритий простір не став для Кокотюхи випробуванням: він і працює в закритому приміщенні, власному кабінеті. Єдине, без чого було б складно, — книжки, якими він чи не єдиний із гравців запасся. А от відсутність телефона він називає найкращим правилом гри, хоч і додає: в умовах війни, коли потрібно знати, що робиться вдома, повторити цей досвід уже неможливо. Про важливі новини з життя родини та ситуацію в країні гравця інформувала команда.

Професія автора детективів, за його словами, радше не заважала, ніж допомагала: аналізувати чужу гру складно, адже правила вигадали не учасники. Надмірного аналізу не було — простіше було довірятися власним відчуттям, що цілком відповідало його вибору не йти за натовпом. А от для майбутніх книжок гра вже дещо підказала: «Швидше — персонажів та характери».

Другий сезон «Зрадників» можна буде переглянути на SWEET.TV з 17 вересня. Нові випуски виходитимуть щотижня, і щоразу гравцям доведеться обирати між довірою, інтуїцією та власною стратегією.