Середа, 04 квітня 2012, 11:37
Валентин ГАЙДАЙ
Часи козаччини, Запорізької Січі та Гетьманщини — мабуть, одна з найцікавіших і найбільш досліджуваних та дискусійних сторінок історії України. Тим часом пересічному українцеві залишаються невідомими багато сторінок історії козацтва. Кожен чув про Богдана Хмельницького, Івана Сірка чи Івана Мазепу, але мало хто зможе назвати бодай кілька віх із життя цих історичних постатей. А слова «козак», «Січ», «Запоріжжя» тощо асоціюються в більшості українців, на жаль, із оселедцем та клоунадою сучасних заполітизованих «козаків». Така тенденція спостерігається впродовж 20 років новітньої української державності.
|
Понеділок, 26 березня 2012, 13:05
Василь РАСЕВИЧ
Ось уже двадцять років суспільство незалежної України рухається від однієї до другої морально-етичної кризи. Наша проблема лежить не так в соціально-економічній площині, як у морально-етичній. Повноцінне і зріле суспільство нормально живе і функціонує не тільки завдяки чинному законодавству, але, перш за все, через дотримання неписаних правил і принципів. Без цього аспекту ніщо не зупинить розгулу злочинності і бандитизму, навіть страх бути засудженим до тривалого ув’язнення не стане цьому на заваді. Тільки при взаємодоповнюючому функціонуванні державних органів влади та громадянських інститутів можуть бути забезпечені стабільність та добробут членів суспільства.
Вівторок, 20 березня 2012, 16:16
Аріадна ВОЙТКО
У 1947 р. на землю туманного Альбіону одночасно ступило понад вісім тисяч(!) українських хлопців. Величезними кораблями прибули вони сюди не з України, а з повоєнної зруйнованої Італії. Це були колишні вояки роззброєної 14-ї гренадерської дивізії Ваффен СС «Галичина» (з 25 квітня 1945 р. — 1-ї Української дивізії Української Національної Армії. Усім було трохи за двадцять. Незважаючи на темний арештантський одяг, вони виглядали не такими й виснаженими — радше підтягнутими красенями, з військовою виправкою та середземноморською засмагою. Ступивши на англійську землю, не один із них тоді тихо перехрестився. Бо перспективи вимальовувалися зовсім інші…
|
Четвер, 15 березня 2012, 14:27
12 / 12 — саме стільки, порівну, наукових і художніх книг має у творчому арсеналі письменник, науковець і публіцист, історик і філософ, волинянин і рівнянин Петро Кралюк. Усі перераховані іпостасі не взаємовиключні, вони доповнюють цю багатогранну особистість. Лише його посада дивує тих, хто спочатку знайомиться з художнім доробком автора, а вже потім дізнається, що він — «звичайний» проректор вишу. Та оскільки виш має назву Національний університет «Острозька академія» (такий собі Хогвордс, де дива — швидше правила, ніж винятки), то й нинішній проректор геть не схожий на педантичного адміністратора. І все ж таки — що спонукає його створювати такі різнопланові, різножанрові, речі?
Понеділок, 12 березня 2012, 13:16
«Соборність має дуже глибоке коріння. Воно закладалось, коли наш народ проживав ще у складі Речі Посполитої, і творилася та політична культура і ментальність, яка була зруйнована після поділу цієї країни… Ми знаємо, як російський уряд підкупляв частину людей і все москвофільство живилось російськими грошима… Україна, як демократична країна, становить загрозу для авторитарної Росії». Про зв’язок історії УНР з проблемами сьогодення — в продовженні інтерв’ю, яке дав Українському Слову доктор історичних наук, професор НаУКМА Владислав ВЕРСТЮК.
|
|
|
Сторінка 1 з 30 |