Українське Слово

Бути чи не бути Угоді про асоціацію між ЄС та Україною? А якщо бути, то коли? Підписувати документ зараз чи відкласти до "кращих часів"? Консолідованої відповіді на ці запитання європейські політики шукають не один місяць. Підпишемо, мовляв, угоду зараз - ЄС звинуватять у політиці подвійних стандартів, а не підпишемо - самі штовхнемо Київ у російські обійми. Зупинилися на парафуванні - по формулі "і не вашим, і не нашим": текст, над яким працювали довгі чотири роки, буде закріплено, але юридичної сили він не матиме. Тепер питання в часі. Парафування угоди на саміті Україна-ЄС 19 грудня стало б гарним новорічним подарунком, однак, за інформацією дипломатів, зробити це вже не вдасться.

Якщо зібрати до купи цитати українських політиків, які запевняли, що Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі підпишуть до кінця року, то сторінки точно не вистачить. Після засудження Тимошенко "підписання" поступово замінили на "парафування", хоча напевно кожен другий українець не розуміє цього поняття. Парафувати - значить поставити під текстом підписи авторів документу. Для Польщі парафування угоди ще в цьому році стало б чи не головним досягненням її головування в ЄС. Офіційно українські політики ще сподіваються парафувати угоду на саміті 19 грудня, однак неофіційно визнають, що зробити це вже не вдасться.

"Підготувати угоду до парафування 19 грудня вже фізично не встигають", - сказав УКРІНФОРМу один з українських дипломатів у Берліні. Виходить, врешті-решт справа стала не за ув'язненням Тимошенко, а за банальними "перекласти", "оформити", "роздрукувати", "склеїти". Хоча якби не суд над Тимошенко, то і переговори б завершилися, напевно, раніше.

Навіть Німеччина, яку часто звинувачують у гальмуванні євроінтеграції України, попри всі "за" та "проти", в результаті дала згоду на парафування Угоди про асоціацію. Як стало відомо УКРІНФОРМу з німецьких урядових кіл, канцлер Ангела Меркель дала свою принципову згоду на парафування документу. "Але це вже точно відбудеться не 19 грудня, технічно це буде нереально зробити", - зазначив співрозмовник агентства, знову-таки дипломатично обгрунтувавши це "технічними проблемами".

Аби зовсім не знівелювати значимість довгоочікуваного саміту 19 грудня, на ньому планується офіційно оголосити про завершення переговорів щодо Угоди про асоціацію та ЗВТ. Чи буде названа конкретна дата парафування документу, поки що нікому невідомо. За даними дипломатів, скоріш за все, це станеться на початку наступного року. І як би Польщі не хотілося "обмити" угоду перед Новим роком, піднімати келих Київ уже буде з Данським головуванням у ЄС.

Хоча про святкування говорити ще дуже зарано. Невідомо, скільки парафована угода може пролежати в шухляді брюссельських чиновників, поки її нарешті підпишуть перші особи ЄС та України. А про ратифікацію парламентами 27 країн-членів ЄС навіть подумати страшно. Для цього Києву ще треба виконати безліч "домашніх завдань". Як мінімум - звільнити Тимошенко та Луценка, аби ця тема зникла зі шпальт європейських газет.

"Ми повинні дати шанс Україні", - заявив під час подіумної дискусії в Берліні колишній віце-президент Єврокомісії Гюнтер Ферхойген. Німецький політик, який ще кілька років тому через свої висловлювання вважався в Україні чи не ворогом номер один її євроінтеграції, тепер належить до активних прибічників зближення Києва з ЄС. "Угоду про асоціацію треба підписувати зараз, інакше ми потребуватимемо ще кілька років, аби повернутися до досягнутого на цей час", - сказав він. Колишній єврокомісар з розширення закликав не плутати Угоду про асоціацію з Угодою про вступ до ЄС. "Ми не можемо вимагати зараз від України виконання всіх критеріїв. Угода про асоціацію і укладається для того, аби дати поштовх демократичним перетворенням", - наголосив він.

Взагалі за останні місяці жоден з німецьких політиків чи експертів не висловився за замороження переговорів щодо Угоди про асоціацію. Чи то під тиском німецького бізнесу, який очікує преференцій від ЗВТ з Україною, чи то совість не дає повторити помилку 2005 року. "Тоді ЄС зробив помилку, що не дав Україні чіткого політичного сигналу щодо підтримки її євроінтеграційних устремлінь. Якби ми тоді це зробили, то, можливо б, не мали тих внутрішньополітичних процесів, які спостерігаються сьогодні в Україні", - вважає член комітету зовнішніх зносин бундестагу Віола фон Крамон. За її словами, тепер Європа простягає руку Україні, а чи простягне вона у відповідь свою, залежить від самого Києва.

Ганна Снігур-Грабовська, Укрінформ