Українське Слово

Українці живуть чи не найгірше від усіх у Європі. Чим же вони в рази гірші за поляків, литовців, чехів, угорців, чи німців?

Може, не здатні до комп’ютерного програмування (згадайте світлої пам’яті Віктора Глушкова), до нових авіа- чи космічних технологій?

Може геть погані в співах, чи, говорячи ширше, культурі, або у спорті? Але ж ні!

І літаки робити можемо, і космічні апарати створювати, і співаків маємо знаменитих, і втерти носа боксерам всього світу можемо, і наші програмісти скрізь відомі. Як науковці, робітники та інженери, письменники, спортсмени, домогосподарки, програмісти — ми начебто не гірші.

Але є вид людської діяльності, в якому ми з вами мабуть-що таки найгірші в Європі. Це — діяльність людей як громадян власної країни, необ’єднаність у досягненні спільних цілей.

В цьому програємо громадянам названих і багатьох неназваних країн. Ми справді геть погані громадяни своєї країни.

Ну дійсно, в якій ще країні Європи за кілограм горезвісної гречки чи іншої подачки від кандидата в депутати громадянин (а чи громадянин?) продає право розпоряджатися приблизно однією тридцятип’ятимільйонною частиною своєї України — надр, земель, лісів, бюджету, економіки решти багатств — якимось пройдисвітам?

Не можна своє право управляти країною віддавати шахраям. Аморальним вчинком є продаж своєї громадянської совісті. З цими простими істинами ми ще не зжилися.

Суспільно-політичною змовою є по суті торг з бандитом: ти мені — «гречку», я тобі — голос. Результати такої примітивної змови: 1) допуск до влади в країні не найкращих, а найгірших; 2) нагромадження кількості безсовісних, які продали свою совість громадянина України.

Якесь жахливе поєднання зажерливих політиків і безсовісних громадян.

При цьому утворюється зворотній зв’язок, який запускає механізм смерті суспільства, своєрідний вир зла, куди затягується все: економіка, політика, освіта і медицина та інше, жахливі результати чого ми всі бачимо.

Такий депутат, чи такої ж якості партія, оці продавці гречки за чиїсь душі згодом з отих, і не тільки своїх, виборців здеруть сім шкур, а також з їхніх дітей і з цілої країни.

Згадайте хоча би приклад Києва! А потім кажуть нам: «Ви нас обрали, і тож не жалійтеся. Який народ — така і влада». Іншими словами, бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте.

Не повинна совісна людина мати спільну справу з безсовісною, бо остання обдурить. Тому є темними політики, які, заперечуючи цю істину, кажуть: «Беріть гречку у них, а голосуйте за нас». І вмотивовують свою позицію так: «Цю гречку вони у вас, дорогі виборці, вкрали, тому беріть, вона ваша».

Це безсоромне потурання злодійству в загальносуспільному і державному масштабі, хіба ж це не так? А таке пропонували наші опозиціонери!

Відповідальний громадянин тієї ж Польщі чи Литви на таке сказав би: «Якщо вкрали у нас, то вони мають бути у в’язниці, а не кандидувати в депутати, купуючи наші голоси краденим». Ще й запитали б таких радників: «А ви що, їх покриваєте?».

У нас же в Україні не тільки чимало виборців, але й лідери такої опозиції, існуюча влада тим паче, плутаються в простих речах, не здатні відрізнити погане від доброго. І демонструють єдність в цій своїй духовній непросвітленості, об’єднуються в аморальності.

Ця тема існує з давніх часів. Пам’ятаєте: політикос, ідіоте? Справжніх політиків можуть обрати справжні виборці, а не ті, що гречку беруть від пройд.

І вони один одному потрібні: достойним громадянам — гідні, достойні державні діячі. А торгівцям гречкою потрібні йолопи, бо вони одного аморального поля ягоди.

Для цих торгашів «гречкою» чим більше йолопів, тим краще. До речі, «ідіоте» — це ті, хто поза суспільством. По нашому — йолопи.

Тому ці вісім місяців, що залишаються до виборів, доцільно було б усьому суспільству, нам з вами, шановні читачі, попрацювати над тим, щоб стати кращими виборцями, щоб зменшити число тих, що продають свою громадянську совість за «гречку», показати їм шкідливість таких дій для них і України.

Досягнути того, щоб збільшити в суспільстві чисельність політикос, тобто активних, свідомих громадян, а зменшити — тих, які явно програють у порівнянні з польськими, чеськими та багатьма іншими громадянами.

Дієвим було б творення належного інформування суспільства про недопустимість і шкідливість продажу свого голосу, про політиків, які роздають «гречку», а дехто — готівку, дехто щось школам дарує, дехто дороги начебто ремонтує, передплату на потрібні собі журнали «безкоштовно» оформляє і тому подібне, і сформуємо моральне ставлення до подібних махінаторів, шляхом роз’яснення наслідків такої «діяльності» для суспільства.

Якщо задіяти наявні мережі громадських об’єднань, творчий потенціал молоді, людей культури: письменників, поетів, музикантів, гумористів, долучити Інтернет — результат, думаю, може перевершити найоптимістичніші очікування.

Тим більше, що ця робота може об’єднати суспільство саме в частині плідної громадянської діяльності, яка вкрай потрібна країні, особливо та, що об’єднує в добрих справах, тобто у добро-дії, яка народжує довіру між учасниками таких справ.

Це робота може активізувати громадянську діяльність суспільства з метою його громадянського оздоровлення. Хто скаже, що цього роботи не потрібно? Хто проти: президент? ПР? БЮТ? «Удар»?.. Хочу думати, що ніхто. Нумо ж усі разом це розпочнемо!

Таким чином: ЩО? — Організація і здійснення громадянської кампанії «Антигречка».

Навіщо? — Щоб у процесі її реалізації всім нам стати кращими громадянами своєї країни, дорости до рівня, а може й вище, наших західних сусідів також і в цьому вимірі людської діяльності і, таким чином, піднести «планку» для українських політиків, яка у нас явно занижена.

ЯК це успішніше організувати, за допомогою ЯКИХ технологій? ЯКІ ресурси для цього потрібні і де їх можна залучити? Дієві відповіді на ці питання — поле для нашої спільної, творчої, гідної громадян добродії?

З цією нашою роботою, думаю, суспільство, дасть Бог, буде потихеньку оновлюватися, ставати моральнішим. І розірве порочне коло зла, в якому перебуває.

Олександр Сугоняко, член Оргкомітету з проведення Національного круглого столу «Ініціативної групи 1 грудня»

Джерело: Українська правда