Жадан: культура — це теж лінія фронту, і вона не зникне після боїв

Війна не закінчується там, де стихає зброя. Сергій Жадан — письменник, музикант і військовослужбовець — переконаний, що протистояння з Росією триватиме й у культурній площині, коли бойові дії припиняться. Про це він говорив у Львові, на полях BookForum.

Розмова торкнулася міфу про «проросійський схід». Жадан із цим спрощеним поглядом не погоджувався ніколи, а після 2022 року його позиція лише зміцніла. «Дуже багато українців (зі Сходу — ред.) сьогодні служать в Силах оборони, дуже багато працюють як волонтери. Ті люди, які живуть в прифронтових громадах, багато роблять для України. Багато людей, які виїхали з окупованих територій, теж залишаються в Україні, щоб працювати», — каже він.

Культура, на думку письменника, під час війни набула іншого виміру. «За сьогоднішніх умов, коли фактично ця війна стосується не лише військових, вона сьогодні стосується всіх, вона тотальна, — каже митець. — Багато представників культури сьогодні є, або були в Силах оборони, беручи пряму безпосередню участь. Але мені здається, що є ще одна річ, вона теж дуже важлива, її не можна знецінювати — це можливість свідчити, як можливість теж бути частиною опори, теж бути частиною цього протистояння, теж бути частиною цієї боротьби».

Окремо Жадан говорить про дипломатичну місію культури: кожен, хто виступає за кордоном, представляє не лише себе. Запитаний про останні заяви дуету Потапа та Насті Каменських щодо української мови, він був різким. За його словами, він стежить за тими українськими артистами, які служать або допомагають війську, залишаються в країні й працюють для неї. «Я взагалі не розумію, чому вони вважаються українськими артистами, чесно кажучи. Це питання для тих, хто давав їм якісь звання, хто їх пригодовував, хто вводив їх до околовладних пулів, що вони виступали на всіх урочистих заходах. Я не думаю, що українська музична сцена багато втратить без їхньої присутності». Згодом, уже зі сцени, він повернувся до цієї теми: «Мені тут сьогодні нагадали, за інтерв'ю двох музикантів, які щось намагаються говорити зараз, і відразу ти на контрасті бачиш, наскільки це звучить недоречно, не етично».

Про вагу голосу письменника Жадан висловився прямо: «Будьмо чесними, пересічний француз, пересічний німець, пересічний іспанець буде вірити скоріше українському письменнику, аніж українському міністру, тому що українські письменники в таких масштабах не крадуть».

Після завершення бойових дій, за його словами, боротьба перейде в культуру остаточно, тож уже тепер варто переосмислити її роль і не повертатися до звички сприймати російську культуру відокремлено від державної політики Росії. «Ця війна, війна, яка зараз триває на лінії фронту, вона перейде в культурну площину. Очевидно, що там будуть вестися подальші дії, подальші передислокації, подальші перерахунки голосів і підготовка до продовження цієї боротьби», — каже письменник. Коли саме настане мир, він прогнозувати не береться, але наголошує: «ми маємо робити все для того, щоб вона закінчилася пошвидше».

Умови для культури нині складні. Зібратися разом, як у Львові цими днями, — радше виняток; у Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі, Сумах, Чернігові частину заходів провести просто неможливо, і це найбільша проблема. Та про кризу Жадан говорити не радить: нові герої та твори з'являються й під час війни. «Новий герой з'являється і в музиці, і в літературі, нові тексти пишуться, нова музика створюється, нове кіно робиться. Мені здається, з культурою все гаразд, головне, щоб стабілізувалася ситуація в країні. Культура так чи інакше є віддзеркаленням того, що робиться в суспільстві».

Майбутнє рідного Харкова він пов'язує з освітою та економікою. «Я дуже сподіваюся, що відновлять свою роботу університети, що запрацюють школи повноцінно, що будуть повертатися студенти, які зараз знаходяться в інших містах України та за кордоном. Я дуже сподіваюся, що Харків буде змінюватися, трансформуватися економічно. Що замість цих старих радянських заводів і фабрик, які вже давно не працюють, будуть з'являтися якісь нові підприємства, які будуть адаптовані до нової повоєнної економіки».

Література, на його думку, ще довго житиме війною — на осмислення знадобиться час і цілий пласт книжок. Але паралельно зростатиме й протилежна тенденція. «Вже тепер є читачі, які не хочуть бачити таку літературу. Їм важко це читати, їх це тригерить. Я думаю, що таких читачів буде ставати тільки більше. Людині притаманно перемикатися щось погано на щось хороше. І тут, мені здається, головне утримати цей баланс, щоб за цим перемиканням, за пошуками якогось позитиву, ми не втратили свою пам'ять і не забули про тих, хто сьогодні щодня кладе своє життя для того, щоб в нас далі була можливість займатися літературою, культурою і своїм життям», — каже він.

Серед того, що читає сам, Жадан назвав книжку Мирослава Шкандрія про літературну дискусію 20-х років. А на ярмарку знайшов видання, яке для нього особливе: «Знайшов фантастичне видання Миколи Зерова 1966 року, яку упорядкувала його вдова, коментарі до якої написали Петров і Кочур, а передмову написав Максим Рильський».