Андрій Содомора й Олена Стяжкіна — лавреати Премії імені Василя Стуса

Премія, яку вручають уже 37-й раз поспіль, має властивість щоразу збирати в одній залі тих, для кого культура — не прикраса, а спосіб триматися. Цьогорічна церемонія не стала винятком: імена, оголошені в Києво-Могилянській бізнес-школі, належать людям, чия робота вимірюється не тиражами, а десятиліттями.

Андрій Содомора — письменник, перекладач і науковець, який понад пів століття працює з античною спадщиною. У його доробку — українські тексти Горація, Вергілія, Сенеки та Овідія. Він кавалер ордена «За заслуги» III ступеня. Отримуючи відзнаку, Содомора згадав про природу поетичного дару: «Античні митці вважали, що поетами та бійцями-воїнами народжуються. Василь Стус подав зразок того, як за коротке життя, розвинувши вроджені задатки, можна стати саме такою прекрасною людиною. Людиною, яка зуміла поєднати сталеву волю з тонкістю душевних структур».

Олена Стяжкіна — письменниця, публіцистка та професорка історії. Вона заснувала громадський рух «Деокупація. Повернення. Освіта», є лавреаткою премії Women in Arts Award (2026) у категорії «Жінки в літературі» та кавалеркою ордена «За інтелектуальну відвагу». Її перу належать понад дев'яносто наукових публікацій і художні книги, серед яких «Мовою Бога», «Розка» та «Чобіток Зельмана». Для Стяжкіної ця відзнака — не стільки нагорода, скільки зобов'язання: «Геній Василя Стуса поставив височезну, до неба, планку. Дістатися її не випадало більшості його сучасникам. Але вона випала нашим (сучасникам. — Ред.). Ця премія для мене — не нагорода. Вона почесний і важливий борг, як я намагатимусь віддавати все своє життя. За все, що відділяє нас від пітьми, від подій і наслідків війни».

Лавреати отримали статуетки роботи дизайнера Дмитра Покрасьона та скульптора Станіслава Кадочникова, а також грошову винагороду. Завершилася церемонія музичним виступом Артистки Чуприненко. Ведучими були культурна менеджерка й ведуча подкасту «Деколонізаторки» на «Суспільне Культура» Валентина Сотникова та ведучий «Радіо Культура», скрипаль капели «ДваТри» Захар Давиденко. Під час події організатори оголосили збір коштів на авто для окремого загону Центру спеціального призначення «Крила Омеги».

Історія премії сягає 1989 року, коли її заснувала Українська асоціація незалежної творчої інтелігенції на чолі з Євгеном Сверстюком. Від 2016-го ініціативу продовжують Український ПЕН, Києво-Могилянська бізнес-школа та видавництво «Дух і Літера». Відзнаку щороку присуджують прижиттєво, незалежно від місця проживання, літераторам, митцям, режисерам, музикантам і культурним менеджерам — за внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. Від часу заснування її отримали понад 70 митців. Торік лавреатом став американський історик і письменник Тімоті Снайдер, а 2024 року — директорка Харківського літературного музею Тетяна Пилипчук.

У списку лавреатів різних років — імена, які сьогодні творять канон. І кожне нове вручення нагадує: тяглість цієї традиції тримається не на церемонії, а на готовності брати на себе той борг, про який говорила Стяжкіна.