Від сирника до грибів: п'ять гастрономічних книжок, що варті полиці

Кулінарна книга — річ підступна. Гортаєш її за рецептом, а залишаєшся за читацьким столом: у бабусиній кухні, в іншій країні, у паралельному світі, де історія закручується довкола однієї страви. Українські видавці всупереч усім викликам продовжують видавати саме такі книжки — ті, що годують не лише тіло, а й уяву.

Одеса завжди жила за власними правилами — і кухня тут теж окремий всесвіт, зітканий зі впливів багатьох культур, які століттями уживаються в межах одного міста. Савелій Лібкін, один із найвідоміших одеських рестораторів, присвятив цьому свою книжку «Моя одеська кухня». Шістдесят рецептів — від форшмаку й сирників до борщу та ікри з баклажанів — переосмислені без втрати автентичності. «Нові книжки, — підсумовує Лібкін, — це не тільки про їжу. Це про Одесу, яка вистояла. Про мову, яка стала рідною. І про життя, яке, незважаючи ні на що, варто смакувати щодня». Книжка вийшла українською, придбати її можна онлайн або в книгарнях.

Їжа рідко буває просто паливом — вона несе в собі культурний код і переповідає історії. Перевидання «Кримськотатарської кухні» Олени Соболевої — саме такий випадок. «Це не лише книга рецептів кримськотатарської кухні, а й „довідник“ з історії культури, гастрономії та долі кримськотатарського народу», — описують у видавництві. Збірка розповідає про звичаї та традиції корінного народу України, про місце гастрономії в них і водночас руйнує стереотипні уявлення про цю кухню. 20 липня 2026 року книга вийшла кримськотатарською мовою — авторка називає це важливою подією для збереження та популяризації культури кримськотатарського народу.

А якщо шукаєте в кулінарному світі щось геть нішеве, є «Обличчя грибів» Катерини Лебедєвої: альбом ілюстрацій антропоморфних грибів з українських дитячих видань ХХ століття. Над зображеннями працювало 50 українських художників — від Охріма Судомори до Вікторії Ковальчук. У передмові Катерина згадує, що гриби у вигляді людей почали з'являтися з «Війни грибів і жуків», а ця казка актуалізувалася в часи Першої світової. Тираж мінімальний, і всі кошти з продажу підуть на забезпечення існування Бібліотеки українського мистецтва; замовити можна на сторінці авторки у Facebook або на сайті.

Львівський дослідник української кухні Всеволод Поліщук — ресторанний консультант, письменник і громадський діяч — цього року пропонує одразу дві книжки. «Коньяку для Містера Черчилля!» зазирає за стіл до великих історичних постатей: про що хвилюється Сталін, коли Рузвельт їсть сир? Чому в найскладніші моменти Черчилль обирає не віскі, а коньяк? Чи допоможе Оппенгеймеру з атомною бомбою печена гуска? Чому Станіслав Лем заїдає стрес халвою? У книжці — живі історії, де вигадка здається такою ж правдивою, як архіви. У деяких історіях читач упізнає всіх персонажів, у деяких — лише контекст. Та Поліщук вірить, що за столом люди схожі на себе більше, ніж на трибунах.

Друга книжка Поліщука — «Орден Лева і Ключа. Путівник Львовом для тих, хто не боїться темряви» — виросла з історії навколо легендарного львівського спеціалітету, сирника. «У Львові з сирника може початися що завгодно. Наприклад, найбільш епічне розслідування в історії», — описує автор. За тиждень у місті вбивають міністра, олігарха, письменника та приватного детектива; серед підозрюваних — поліцейські, міський голова, губернатор і модний кучерявий шеф-кухар Муркотенко. Поліція ховає кінці у воду, тож за справу береться агенція журналістських розслідувань. Це перший роман Поліщука, і він уже доступний у передзамовленні.

Гастрономічна література в Україні сьогодні — це не про поради до вечері, а про спосіб розповісти, хто ми і звідки. І кожна з цих п'яти книжок — окремий вхід у ту саму розмову: про мову, пам'ять і смак, який варто берегти.