«Ви подарували мені місто»: херсонська бібліотекарка Наталя Шальнова зберігає пам'ять про місто онлайн

Історичним центром Херсона сьогодні не пройтися — російські атаки роблять прогулянки неможливими. Але місто живе у віртуальних екскурсіях, які проводить Наталя Шальнова, завідувачка бібліотеки ліцею №6 і екскурсоводка-експертка Українського культурного фонду.
Історичним центром Херсона сьогодні не пройтися — російські атаки роблять прогулянки неможливими. Але місто живе у віртуальних екскурсіях, які проводить Наталя Шальнова, завідувачка бібліотеки ліцею №6 і екскурсоводка-експертка Українського культурного фонду. До Дня міста вона підготувала для студентів дві лекції — про перейменування вулиць та про імена українських письменників у топоніміці.
Разом з учнями ліцею №6 Шальнова створила віртуальну екскурсію, у якій за однією світлиною розкривається історія Херсона. Ця робота перемогла на міському краєзнавчому конкурсі. Задум простий: розповісти про місто тим, хто його майже не пам'ятає.
«Діти, які вже п'ять років не в місті, особливо ті маленькі першачки, які у 2021 році прийшли в перший клас, майже не пам'ятають його. І тому завдання — розповідати їм, що їхнє місто завжди було як фенікс. Приходила Перша світова війна, нищила, а місто піднімалось. Приходили комуністи, оголосили «червоний терор» і повбивали людей, які несли історію міста та українську культуру, але й тоді воно піднімалось, як і після Другої світової війни», — говорить Наталя.
Попри обстріли, жінка дбає про книжковий фонд: зберігає видання, врятовані з пошкодженої шкільної бібліотеки, а також шукає й купує нові. Полює за ними і на «блошиному ринку».
«Він дуже-дуже маленький, але так сталось, що в минулому році мені пощастило, і я купила книгу Олега Лиховида «Джарилгацька затока» 2008 року. Ви собі не уявляєте, яка це радість тиха, коли ти тримаєш в руках, може, не нову книжку, але в ній стільки інформації, яка потрібна краєзнавцю», — поділилась вона.
Шлях до екскурсій почався у 2012 році. На День Європи Центр європейської інформації при обласній науковій бібліотеці Олеся Гончара приймав гостей з усієї України, і треба було презентувати місто. За два роки з'явився проєкт екскурсій «Міфи та бувальщини міста "Річкової зірки"».
«Завдяки Сергію Дяченку і Дементію Білому ми створили свою першу екскурсію, а потім почались інші екскурсії, почались «Європейці в Таврії», і якось це все плавно, буквально за два роки переросло у таку професійну діяльність. Всі — гіди Херсона, у всіх були дуже великі напрацювання, свої екскурсії. Ми могли вести по одній тій самій вулиці, але розповідати зовсім різні історії, про зовсім інших людей», — згадує Наталя Шальнова.
У травні 2022 року, коли Херсон був під російською окупацією, вона наважилась провести дві екскурсії «старим містом». Одна з них припала на День Європи.
«Це екскурсії «Європейці в Таврії», «Салют націй». Найсмішніше, що до нас жодного разу ніхто не підійшов і нічого не запитав, тобто місто було пусте. А далі була ще одна екскурсія, в мене зараз мурашки, тому що це були випускники ліцею. Одна з мам звернулась до мене з проханням провести для них екскурсію на день народження сина, щоб діти хоча б трошки дізнались про місто. І я повела їх, розповіла про навчальні заклади, про європейців у Таврії. І оцей хлопчик, в якого був день народження, підійшов до мене і сказав: «Ви подарували мені місто. Я знаю тепер, навіщо повертатись»», — розповіла жінка.
Просто неба гуляти містом тепер неможливо, тож Шальнова збирає кулінарні рецепти місцевої кухні й координує міжнародну програму «Slow Food». Усе почалося з ініціативи громадської організації «Дорога смаку та вина», яку очолює Юрій Палічев, та проєкту «Спробуй Таврію на смак». Після звільнення Херсона у листопаді 2022-го коаліція громадських організацій зі збереження культурної спадщини започаткувала новий проєкт — «Сад Володимира Симиренка». У 30-х роках XX століття селекціонера засудила радянська влада, і він перебував у Херсонській виправній колонії, розповідає краєзнавиця.
«Документально підтверджено, що Володимир Симиренко провів у Херсоні ці роки, у нього тут була родина. Коли звільнили Херсон, молодь виїхала, а де було старше покоління до війни? На дачах всі були. Ми ж херсонці, нам дай шматок землі — і ми тут же все засадимо. Тому виник такий проєкт. Нас підтримали херсонці, спонсори і ми стали давати саджанці людям, які хотіли біля свого будинку розбити якусь садову діляночку. Спочатку це були яблука, потім груші, тепер вже — троянди. Так тема саду Володимира Симиренка вийшла за межі лише саду», — сказала жінка.
Шальнова переконана: пам'ять про Херсон треба берегти, бо невідомо, яким місто стане після війни. Для неї це питання особисте.
«Я ж «кіндійська», я виросла на вулиці біля Антонівського мосту. Для мене дуже важливо зберегти топоніми, фотографії, цю пам'ять. Я чекаю на туристичний сезон. Я знову хочу ходити з дітьми по вулицях рідного міста, я дуже хочу, щоб місто жило. Я дуже-дуже на це сподіваюсь, я так хочу. І так буде, от повірте мені. Буде саме так», — каже Наталя.
Читайте також
Ще в розділі «Література»
- Польські письменники домагаються 10% роялті з кожної книжки
- «Тисячовесна» на 2027 рік: понад 4 млрд грн і нові напрями
- Семиметровий рушник-літопис: у Житомирі показали автографи 495 гостей письменника
- Херсон у пам'яті та на екрані: як бібліотекарка Наталя Шальнова повертає місто його мешканцям
- Сергій Жадан отримав премію «Вілениця» у Словенії




