Фантоми пам’яті: у музеї Шевченка показують абстракції Олесі Рибченко

На перший погляд — ритм кольорових плям, уламки форм, абстракція, що не одразу піддається читанню. Але за цим стоїть напружена робота з темою, яка сьогодні болить кожному: як ми пам’ятаємо, що залишається від нас після руйнувань і чи можна зібрати себе наново.

Художниця Олеся Рибченко почала розробляти цей проєкт у 2025 році. У своїх пошуках вона спирається на спадщину Олександра Богомазова — українського модерніста, який свого часу намагався перетворити хаос на впорядковані, гармонійні структури. Цей діалог із минулим стає ключем до розуміння експозиції.

Фрезерування — не просто технічний термін. У назві виставки це алегорія вторгнення в історію та людську пам’ять. Художниця пропонує подивитися на руйнацію не як на фінал, а як на передумову для відновлення. Її роботи звертаються до постапокаліптичної тематики, де через колір, ритм і фрагментарні форми народжується новий сенс.

Пам’ять у Рибченко — не статичний архів, а рухомий процес. Фантоми, які виринають в експозиції, стають способом існування втраченого матеріального досвіду в теперішньому часі. Вони не дають нам забути, але й не дозволяють застрягти в минулому — радше формують нову ідентичність після потрясінь.

Виставка «ФантоМИ. Фрезерування» триває в Національному музеї Тараса Шевченка. Це нагода побачити, як сучасне українське мистецтво осмислює досвід, який ми всі переживаємо, і шукає мову для того, про що поки що важко говорити словами.