«Земський культурний працівник»: як РФ вербує кадри для культури на окупованих територіях

Ідеться про програму «Земський культурний працівник», започатковану у 2025 році. Вона продовжує лінійку схожих ініціатив — «Земський учитель», «Земський фельдшер» — і працює за тим самим принципом. Як пояснює правова експертка та аналітикиня громадської спілки «Товариство Рафаеля Лемкіна» Дарина Підгорна, спершу визначають регіони РФ, які вважають малонаселеними або прикордонними, і вся територія окупованої України підпадає під дію програм. Далі окреслюють міста з населенням менш як 50 тисяч людей — а враховуючи стан українських міст під російською окупацією, фактично більшість із них відповідає цьому критерію.

«Росії не вистачає людей. Навряд чи після всіх подій, які відбулися, на окупованих територіях залишилася достатня кількість фахівців», — зауважує Підгорна. Брак кадрів на тимчасово окупованих районах Донеччини та Луганщини відчутний не лише в освіті й медицині — заклади культури теж потребують фахівців.

Умови програми поширюються на людей з вищою профільною освітою: істориків, археологів, науковців, музикантів, мистецтвознавців та інших. Обов'язкова вимога — громадянство Росії. Після відбору в Міністерстві культури РФ та відповідному регіональному міністерстві учасник може отримати посаду й переїхати на окуповану територію, де має прожити щонайменше п'ять років. За переїзд держава платить одноразову допомогу: мільйон рублів учасникам програми і до двох мільйонів — тим, хто вирушає до нових окупованих регіонів України.

Цього року програма діє другий рік поспіль. За даними, які зібрала Підгорна, у 2025 році окупанти в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях та Криму заявляли про потребу у 107 працівниках культури, а фактично приїхала 71 людина. У 2026 році незаконна влада в цих регіонах заявила про потребу вже у 103 працівниках, зокрема Донецька область — у 12, Луганська — у 23. «Станом на 21 серпня 2026 року на окуповану територію зі ста необхідних в п'ять регіонів приїхали 24 людини, які пройшли відбір і підписали контракти на роботу в закладах культури», — розповідає аналітикиня.

Переважно йдеться про керівні посади — керівник департаменту музею, директор творчого колективу, директор будинку культури, головний бібліотекар. «Ці люди є громадянами Росії, які виросли в російському середовищі й мають відповідне уявлення про російську ідентичність. Можна припускати, що Російська Федерація використовує їх як інструмент soft power — для окупації та тотального контролю культурної сфери на окупованих територіях», — переконана Підгорна. На її думку, залучення таких працівників може бути спрямоване не лише на забезпечення роботи закладів культури, а й на вплив на їхніх відвідувачів — «для контролю над тим, що відбувається у свідомості людей, які відвідують ці музеї, бібліотеки, будинки культури».

Схожі тенденції простежуються і в інших галузях. За даними Луганської обласної військової адміністрації, на тимчасово окупованій частині Луганщини бракує кадрів у медицині та закладах освіти — актуальними є майже 3,7 тисячі вакансій у медичних установах. Цьогоріч восьмеро з пів сотні медиків погодились за два мільйони рублів переїхати на окуповану Луганщину, повідомляли в пресслужбі Луганської ОВА 9 серпня 2026 року. А в «ЛНР» у 2025 році одноразову виплату бажаючим працювати в сільській школі збільшили до двох мільйонів рублів.

За цими цифрами — не просто кадровий дефіцит, а послідовна спроба вибудувати культурну інфраструктуру окупації з людей, для яких російська ідентичність є не предметом дискусії, а вихідною точкою. І саме тому музей, бібліотека чи будинок культури на окупованій території перестають бути лише майданчиками для дозвілля — вони стають інструментом, який працює зі свідомістю тих, хто до них приходить.