Музичний тиждень: від роману Tember Blanche до повільного диско Otoy та Kler
У добірці українських релізів тижня — альбом, що виріс із дебютного роману, електроніка одним файлом, продовження «Тигроловів» та сингл, який народився випадково на студії.
Іноді пісня починається не з приспіву, а з книжки. Дебютний роман вокалістки Tember Blanche Саші Ганапольської дістав музичне продовження — альбом «Тепер доведеться думати», який Саша та Влад називають своїм «першим серйозним». За словами Саші, поштовхом стала втома від однієї й тієї ж програми: у 2024 році гурт пообіцяв собі зіграти два великі концерти з усіма випущеними піснями й почати нову еру. «Нова ера триває вже цілих 2 роки й «новою» майже не відчувається, але сам факт, що ми придумали такий багатошаровий концепт і довели його до кінця, все-таки викликає у мене гордість», — ділиться вона.
Електронний музикант Олексій Подать (Oleksii Podat) зібрав свій новий альбом We Were Born to Feel Everything одним файлом, не розбиваючи на треки. На стримінгах він усе ж представлений двома частинами тривалістю майже по 20 хвилин — так автор наближає досвід прослуховування до касетного, адже альбом вийшов і на касетах. «Майже всі інструменти тут базуються на тому, що я записав на диктофон. На те, щоби писати альбом одним великим шматком, мене надихнуло любов до сучасного українського живопису, яка виникла нещодавно. Я ставився до цієї роботи більше як до картини, ніж як до альбому», — каже Олексій.
Київський експериментальний електронний гурт Kartone випустив дебютний повноформатний альбом I've Found a Baby in a Dumpster, повністю зіграний на аналогових інструментах. У ньому 14 імпровізацій у межах техно, ґлітчхопу та суміжних жанрів; на виступах Kartone використовують Erica Synths LXR-02, Elektron Digitone та Roland SP-404. Свій новий альбом Vamp представила й Palmyra: за пресрелізом, він розповідає про стани та суперечності ліричної героїні, і цих суперечностей тут справді багато — не лише в темах, а й у музиці, де піджанри змінюються так різко, що лінія героїні десь губиться.
Дримпоп-проєкт Данила Меркулова Aircraft випустив другий «том» «Тигроловів». Естетично це зліпок тієї версії української ідентичності та культури, яка масово експортується: сама назва «Тигролови» і Марія Примаченко на обкладинці. Порівняно з першими «Тигроловами» цей мініальбом став більш ембієнтовим.
Серед інших релізів тижня — мініальбом Гліба Співає «Про щось актуальне», перший після довгої паузи сингл дніпровського експериментального проєкту «Виставка Дисторшн» з назвою «Вкасирші» та анонсом альбому «Тоє погнь» (усі помилки в назвах, вочевидь, свідомі — проєкт ніби винаходить власну мову для сюрреалістичних сюжетів). Kola у треку «Піт-стоп» робить крок у бік шансонпопу й романтизує таку далеку від романтики локацію, як СТО, а в кліпі можна побачити рідкісне для українських відео явище — автомобіль без реклами на екстер'єрі та в інтер'єрі. «Я дуже пластична та багатогранна в музиці, і в цьому моя сила. Можу бути дуже різною, бо мій голос дозволяє мені пробувати різні стилі й характери. «Піт-стоп» — це моя грайлива сторона, вона про стан, коли від кохання, пристрасті й людини поруч тобі настільки добре, що ти ніби задихаєшся від цих емоцій», — коментує Kola.
Пісня Олени Карась «Тільки б не назавжди» та відеоробота режисерки Ліки Мірошніченко продовжують трилогію синглів, які увійдуть до «альбому-вистави» [Metanoia]; хореографію виконав танцівник і чинний військовослужбовець Олександр Козенко, а сам трек поєднує трипхоп та окремі деталі індастріалу. Pollyséna у треку «Мед» співає про гедонізм у реаліях скороченої комендантської години: про нічне життя не йдеться, тож артистка насолоджується вечірнім містом. «Ця пісня про легкість бути ніким і водночас ким завгодно, про бажання на якийсь час загубити ім'я, забути дату, не знати куди повертатися завтра і залишити собі тільки сьогодні», — коментує вона.
Спільний сингл Kler та Otoy «Повільне диско» увійде до майбутнього альбому Kler. Попри очевидну назву, потенціал алюзії до St. Vincent із її Slow Disco залишився невикористаним. «Цей трек народився зовсім випадково. Ми працювали в студії, дописали свої тейки, потім Антон закінчував на компʼютері пісню «На двох», і тут ми чуємо не фінальний акорд, а як він продовжує писати. Це настільки круто звучало, що ми одразу підхопили й почали джемити. І якимось магічним чином написали ще одну прекрасну пісню», — ділиться Kler.
Замикають тиждень Vykroutas із треком «Не спробував» про лабіринт сумнівів, який не втрачає самоіронії, The Elliens із синглом «Таблетки» та Nazva з піснею «Люди для людей» — акустичною поппіснею у дусі кінця нульових, де характерних «назвівських» ігор з етномотивами майже не лишилося. «Бачите, скільки висловлювань? Це для мене — пояснення. А для вас це, найімовірніше, звучить як виправдовування. Більшість людей пояснення сприймають як виправдовування. Але більшість людей — ДІЮТЬ, незважаючи на те, що мозок говорить про високу ймовірність провалу, бо в них є базова настанова "Все буде добре", якої позбавлений автор», — коментує Vykroutas.
У цій добірці прикметно те, як різні митці шукають форму для одного й того ж питання — як утримати власний голос. Один пише альбом як роман, другий — як картину, третій вигадує мову з навмисними помилками. Українська музика цього тижня говорить багатьма мовами, і саме це робить її вартою уваги.
