У Тернополі показують 60 робіт Альбіна Скоробогача — до 75-річчя митця

Шістдесят творів, написаних упродовж сорока років, зібрали в одному залі Тернопільської артгалереї. Це четверта персональна виставка Альбіна Скоробогача, і приурочена вона до 75-річчя митця.

Сам автор каже, що ніколи не тримався одного жанру. «Є художники, які творять в одному жанрі, а я не можу в одному жанрі. У мене є портрет, натюрморт. Який настрій в мене є, то й малюю. Їду в автобусі, побачив якийсь пейзаж — з пам'яті зроблю. Переважно тут зібрані пейзажі, бо я дуже люблю природу. Коли я пас корів, дивився як падає дощ, як він закінчується, як сонце з'являється, то і малюю», — розповідає художник.

Шлях у мистецтво Скоробогач почав у 1960-х, закінчивши Бучацьку художню школу. Згодом працював художником на «Будіндустрії». Саме тоді, за його словами, й зародилася мрія про власну виставку. «Коли працював в Тернополі, то сюди приходив дивитись на картини і завжди мріяв зробити свою виставку. І це вже четверта моя персональна виставка», — каже митець.

За словами автора, у залі представлено лише половину його творчого доробку — чимало картин він дарував друзям і знайомим. Нині художник продовжує працювати в рідному селі Босири.

Подивитися на роботи прийшов і двоюрідний брат художника Євген Пуцентело. «Я архітектор і я дуже тонко відчуваю його творчість. Він дуже наполегливий, настільки активний в своїй роботі. Ці картини досить молоді, тут старих картин немає, за винятком деяких. Він дуже тонко передає матеріали: залізо, скло, папір, тканину. Мені подобається його картина "Зелені яблука на зеленій скатертині". Я завжди йому казав: "Чому ти на зеленому фоні зелене малюєш?", а він відповідав: "Бо я так хочу! Хочу побачити їх на зеленому фоні", — ділиться Євген Пуцентело.

Виставка — це не лише ювілейний підсумок, а й нагода побачити, як за чотири десятиліття змінювалася рука митця, який і досі знаходить сюжети в тому, що бачить щодня: у дощі, у сонці, у зеленому яблуці на зеленій скатертині.