Туреччина - завелика, а Україна - ще й «занадто радянська». Обидві країни нині небажані у ЄС, хоча в Туреччини, як видається, є більше шансів на вступ. Чи варто Євросоюзу так бентежитися через відмінність Туреччини й України, адже його гасло - «сила в розмаїтті»? Саме ці дві держави можуть стати ключовими для майбутнього Європи та світового розвитку - пише Аманда Пол у статті, яку опублікувала турецька англомовна газета Today's Zaman.
Колись Туреччина й Україна вирішували долю Європи, нині вони там незвані гості. Обидві країни занадто інакші, щоб стати частиною Європи, висуває припущення авторка. Незважаючи на релігійні та культурні відмінності, Туреччина має спільні з з Європою цінності та цілі, крім того багато років є учасницею таких організацій, як НАТО, ОБСЄ, Рада Європи. Натомість українська ментальність «занадто радянська», оскільки несе спадок культури СРСР. На думку Аманди Пол, вагому роль у несприйнятті Європи відіграють і розміри обох країн: вони матимуть занадто багато місць в Європарламенті.
Між країнами є чимало подібного, ідеться у статті. «Обидві великі та геостратегічно важливі», донедавна вони були демократичними «зразками у неспокійних та нестабільних регіонах», стверджує авторка.
Значну відмінність між ними Аманда Пол вбачає у площині їхніх відносин із ЄС. Туреччина стала країною-кандидаткою та веде активні переговори про вступ до європейської спільноти, тоді як Україна досі «стукає» і «дзвонить» у зачинені двері. ЄС у відповідь вимагає від неї «навести лад у своєму домі та запровадити реформи», а тоді «одного дня, можливо, вона отримає перспективу членства», ідеться у статті. Україна покладала марну надію, що у пригоді їй може стати угода про вільну торгівлю. На думку авторки, без перспективи членства, Україні складно проводити необхідні і болісні реформи. Єдиний шлях, до якого, проте, не готова Європа, - це активніша діяльність ЄС, яка допомагала б підтримувати модернізацію країни та демократію.
Крім того, Аманда Пол наголошує на російському факторі. Кремль, безперечно, «не тішиться перспективою членства ЄС для Києва», оскільки ставиться до України як до найбільш ласого шматка на пострадянському просторі. На думку авторки, цей фактор впливає і на ставлення ЄС до України.
Україна і Туреччина подібні і в своєму прагненні здобути безвізовий режим із ЄС, ідеться у статті. Для цього Україні потрібно виконати на вимогу ЄС план довгострокових реформ. Утім, вважає Аманда Пол, успіх справи залежить від політичного рішення 27 країн-учасниць. Подібна ситуація і з Туреччиною. Для неї передумовою переговорів про безвізовий режим є завершення підготовки угоди про реадмісію з ЄС, і вона також залежна від рішення ключових держав. Обидві країни планують скасувати візи одна для одної.
Нині Україна й Туреччина намагаються зміцнити свої економічні та політичні зв'язки, ідеться в статті. Прем'єр-міністр Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган відвідав Україну разом із турецькими бізнесменами, які хочуть налагодити співпрацю з українськими колегами. Наслідком візиту стала спільна декларація про створення стратегічної ради високого рівня.
На думку авторки, «Туреччина та Україна можуть стати ключовими для майбутнього Європи та світового розвитку». А до їхньої відмінності Євросоюзу слід ставитися позитивно, адже, як ідеться у гаслі ЄС, «сила полягає в розмаїтті», підсумовує Аманда Пол.
Джерело: Today's Zaman
Переклад: Inozmi
