Росіянам, які висловлюють невдоволення щодо «приїжджих», слід найперше розібратися у собі. Чим вони невдоволені насправді? Гасло «Росія для росіян» так само абсурдне, як і небезпечне. Буквальне його втілення неминуче призведе до зникнення самої Росії - пише Боріс Туманов у статті, яку опублікувало російське інтернет-видання «Газета.Ru».
Наприкінці січня «Левада-центр» шляхом опитування росіян з'ясував їхнє ставлення до модного нині гасла «Росія для росіян», пише Боріс Туманов. «Підсумки цього опитування дали, на перший погляд, страхітливі цифри, якщо врахувати, що більшість опитаних - 58% - тією чи іншою мірою підтримали цей заклик, а 56% передрікають Росії масові кровопролитні сутички на національному ґрунті», зазначає автор статті. Проте ці результати свідчать швидше не про ксенофобію, а про повну безпорадність громадської свідомості, яка керується емоціями та нездатна раціонально сприймати проблеми суспільства.
Наприклад, зауважує автор, відсоток тих, хто прогнозує «масові кровопролитні зіткнення» не у всій Росії, а у конкретних місцях проживання респондентів становить усього 30%. Теж немало, але удвічі менше, ніж тривожних прогнозів у масштабах Росії. Респонденти орієнтуються на власні враження від ситуації. На думку автора, це може непрямо підтверджувати, що випадки націоналізму мають швидше побутовий характер і не відбивають «нацистської ідеї», яка нібито «визріває у мільйонах великороських голів». Про це свідчить і той факт, що опитані не схильні пояснювати появу вимоги «Росії для росіян» таким собі «зростанням національної свідомості». Так вважають лише 4% респондентів.
При цьому 68% (дві третини) росіян бачать вирішення проблеми в «обмеженні владою притоку приїжджих». Ось ці настрої, вважає автор, і є рефлексами вчорашніх радянських громадян. Тепер, як і тоді, рішення прагнуть шукати у «миттєвих, але доленосних» рішеннях партії та уряду, не надто переймаючись наслідками. Як зараз і не замислюються про значення терміна «приїжджі».
Основним подразником для російської часини росіян, зауважує автор, стала «виклична поведінка національних меншин». Точніше - поведінка кавказців у російських містах, де виконання лезгінки на площах, хоча й дратує когось, не є найбільшим «гріхом». Звісно, деякі етнічні кавказці бувають учасниками скандалів, бійок, причетні до вбивств, або просто мають хамську поведінку. Проте, якщо зважати на демографічні пропорції, то роблять це вони значно менше, аніж ті самі їхні російські співгромадяни. Етнічна належність не має стосунку до злочинів і хамства. Це лише прямий наслідок падіння соціальної культури, пише Боріс Туманов.
Автори і прибічники гасла «Росія для росіян» також недалеко просунулися у своїх інтелектуальних здібностях, йдеться у статті. Невідомо, як вони хочуть позбуватися кавказців, які дратують мешканців російських міст своїми національними танцями - депортацією на Північний Кавказ чи запровадженням межі осілості? І чому тоді законослухняний громадянин із Махачкали чи Нальчика вважатиметься «приїжджим», а п'яниця і крадій із російської глибинки однаково буде у великому місті, Москві чи Єкатиринбурзі, «своїм»? - ставить запитання автор матеріалу. До речі, переважно «приїжджі» - таджики, узбеки та киргизи - лезгінку не танцюють. Намагаються поводитися у громадських місцях якомога непомітніше (задля своєї ж безпеки) та дуже чемно. І однаково їхня присутність дратує.
Ось тут, пише автор, слід взяти до уваги 25% росіян, які вважають причиною появи гасла «Росія для росіян» «погані умови життя у Росії». Свої претензії до влади росіяни традиційно не афішують. Зате шукають причину своїх бід у підступах інородців та іновірців. Втім, наголошує автор, було б помилкою вважати це ознакою вродженої ксенофобії росіян. Імовірніше - річ в одвічній соціальній та політичній безвідповідальності суспільства. «Зауважте: серед 58% росіян, згодних з ідеєю «Росія для росіян», беззастережно підтримують її лише 15%, тоді як 43% вважають, що її «непогано було б здійснити, але у розумних межах»».
Проблема полягає у тому, що ці люди ніколи не можуть чітко відповісти на запитання, що вони мають на увазі під «розумними межами». Така їхня реакція є сублімацією невдоволення умовами життя та соціальним середовищем. Відторгнення «приїжджих» (будь-яких) є рефлекторним, а не раціональним. Обнадіює у реакції цих 43% хіба відсутність люті, яку виявляє у цьому питанні «агресивна меншість» державоутворюючого народу.
Гасло «Росія для росіян» абсурдне так само, як і небезпечне, пише автор статті. Це гасло неможливо реалізувати, тому що його втілення призведе до зникнення самої Росії. Проте ідея усе ж має національний запит. І російській більшості російського суспільства слід упорядкувати своє світовідчуття, що розривається між усвідомленням імперської величі та невлаштованістю і жебрацтвом. У країні, де вчать любити будь-яку владу, суспільство не має змоги вивищуватися над нею. Тому шукає вивищення над нацменшинами.
Жителі країни знають, що у Чечню чи інші кавказьку республіки вкладають величезні кошти з метою умиротворення не так місцевого населення, як місцевих князьків, які є головним болем для Кремля. Такий собі житель Вологодщини бачить у чеченцях «нахлібників». І водночас боїться, що якщо ті від'єднаються, велика матушка-Росія зменшиться територіально. Продовжуючи мріяти про «російську Росію».
«І все ж таки, як допомогти цивілізованому й гідному втіленню "російського національного запиту"?» - розмірковує автор. Хай там як, але гасло «Росія для росіян» потрібно якнайшвидше викинути на смітник.
«А потім почати тривалий діалог між російським та іншими народами, які населяють Росію, - підсумовує автор. - Без чванства, без образ на гірку правду і без хапання одне одного за барки. Але це вже питання соціальної культури. Скажете, ідеалізм? Тоді повертайтеся до ідеї «Росія для росіян», і ми подивимося, що з цього вийде...»
Оригінал матеріалу: Газета.Ru
Переклад: Інозмі
Російська національна омана
