Українське Слово

Лідера Меджлісу кримськотатарського народу, депутата українського парламенту і багатолітнього радянського в'язня та правозахисника Мустафу Джемілєва висунули на здобуття Нобелівської премії миру. У понеділок низка російських та українських мас-медій повідомила, що кандидатуру Мустафи Джемілєва висунула міжнародна Асоціація захисту репресованих народів, що базується в Німеччині. Президент Світового конгресу кримських татар Рефат Чубаров уточнив: насправді таких організацій було дуже багато.

Згідно з правилами, заявку на висунення голови Меджлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва на здобуття Нобелівської премії миру до Нобелівського комітету подали 17 професорів із відомих університетів України, Польщі, Угорщини, Румунії, Росії, Туреччини і США та три чинні парламентарі: депутати з України (Борис Тарасюк), Канади (Борис Вжесневський), а також європарламентар із Литви (Юстас Палецкіс).

Що ж до ініціативи Асоціації захисту репресованих народів, то це також зробили ще десяток організацій на заклик Першого світового конгресу кримських татар, який збирався 2 роки тому. Водночас, як повідомив Рефат Чубаров, за правилами Нобелівського комітету вони не могли прямо подати заявку про це.

Пропозиції з приводу кандидатур на отримання Нобелівської премії приймали до 1 лютого.

Принцип ненасилля дав результат

Президент Світового конгресу кримських татар Рефат Чубаров сказав, що лідер кримськотатарського народу, «безумовно, заслужив на відзначення такою високою нагородою». Але це все ж не стільки нагорода, скільки «вшанування всіх активістів національного руху за повернення», вважає він.

Сам Мустафа Джемілєв теж зазначив, що розцінює висунення на здобуття Нобелівської премії миру не як свою особисту заслугу, а як визнання багатолітнього намагання кримських татар вирішувати свої проблеми ненасильницькими методами.

Мустафа Джемілєв народився 1943 року в Криму і в однорічному віці разом з батьками був висланий тодішнім радянським режимом до Центральної Азії. У 26 років він долучився до правозахисного і національного руху кримських татар. Неодноразово затримувався і засуджувався владою, загалом в ув'язнені і засланні перебував понад 15 років.

Він завжди закликав до мирної ненасильницької боротьби за повернення кримськотатарського народу на батьківщину. Наприкінці 80-х років минулого століття він очолив процес репатріації. А в 1991-му разом з іншими активістами Організації кримськотатарського національного руху скликав загальнонаціональний з'їзд кримських татар, Курултай, і очолив обраний на ньому Меджліс - представницький орган кримськотатарського народу.

За правозахисну діяльність Джемілєв був нагороджений премією ООН імені Фрітьйофа Нансена.

Рефат ЧУБАРОВ, президент Всесвітнього конгресу кримських татар, депутат ВР АРК:

- Мотивація висунення Мустафи Джемільова на присудження Нобелівської премії миру зрозуміла й виправдана історією. Він багато років бере участь у політичній боротьбі - спочатку за тоталітарного радянського режиму, в якому він був політичним в'язнем, за звільнення якого боровся весь світ, і зараз в умовах посттоталітарного суспільства, в якому ще не затвердилися природні права народів і принципи свободи людини. Заслуга Мустафи Джемільова, перш за все, в тому, що він зміг побороти в соратниках, які оточували його, насаджування офіційного сталінізму й зміг згуртувати маси народу на політичну боротьбу та повернення на Батьківщину, звідки він був поголовно вивезений за неправдивим звинуваченням. Саме Мустафі Джемільову належить заслуга в затвердженні методу ненасильства як способу політичної боротьби та способу досягнення справедливості у відносинах між народами й між людьми.

Я вважаю, що розгляд цього питання в світовій спільноті буде доволі цікавим, оскільки саме цим заслугам норвезький Нобелівський комітет, що присуджує Премію Миру, приділяв завжди значну увагу.

Для України визнання її громадянина Нобелівським лауреатом матиме величезне політичне значення, оскільки це акцентує увагу світової громадськості, міжнародних структур на тих проблемах, яким Мустафа Джемільов присвятив своє життя, на тих процесах, які зараз відбуваються в Україні, та на тих питаннях і інститутах суспільства, які грають ту чи іншу роль у затвердженні передових принципів устрою суспільства. Якщо буде ухвалене це рішення, то Мустафа Джемільов має шанс стати першим Нобелівським лауреатом у незалежній Україні. Те, що це може статися саме з кримським татарином, я розцінюю як визнання тієї важливої державницької позиції, яку займають курултай і меджліс кримських татар, Всесвітній конгрес кримських татар - це визнання великого внеску нашого народу в становлення України як незалежної держави.

Мирослав ПОПОВИЧ, академік НАН України, директор Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України:

- Європа погано уявляє, що сьогодні відбувається в Україні і загалом на теренах колишнього Радянського Союзу. Цим і пояснюється її недооцінка діяльності Мустафи Джемільова. Хоча його діяльність як громадянина, який піклується про мир, справді заслуговує найвищої нагороди. Тим більше, що татарське питання в Україні абсолютно не подібне до міжнаціональних конфліктів в інших державах. Я всією душею підтримую, щоб Мустафа Джемільов все ж одержав Нобелівську премію миру, адже вона адекватно відображає його благородну багатолітню боротьбу. Хотілося б, щоб Європа підтримувала нас у розбудові демократії, незалежності та благоустрою. Хоча, на жаль, очевидно, що Європа проявляє активність лише тоді, коли ситуація в якійсь країні досягає критичної межі і загрожує спокою в самій Європі.

Ігор ЧУБАЙС, доктор філософських наук, директор Центру з вивчення Росії (Москва):

- Я перетинався з Мустафою років 15 тому в Празі. Тодішній президент Гавел запросив до себе тих, хто виступив проти окупації Чехословаччини. Думаю, цей чоловік гідний того, щоб усі дізналися більше про його діяльність і про кримських татар, про те, як він намагається розв'язати їхні проблеми. Одним зі способів, щоб про Мустафу Джемільова та його діяльність дізналися в усьому світі, є, звісно, інформація, а ще успіхи в Криму у розв'язанні міжетнічних проблем шляхом переговорів і усунення цих проблем.

За матеріалами Радіо Свобода, газета «День»