Українське Слово

Інавгурація президента Білорусі 21 січня - практично через місяць після скандальних виборів 19 грудня - виявилась найскромнішою з усіх попередніх. Посли Євросоюзу виїхали з Мінська, щоб не брати участь у заході. На жаль, посол України Роман Безсмертний, виконуючи волю своїх зверхників, узяв участь в черговій легітимізації останнього диктатора Європи. Тож президент Олександр Лукашенко вступив на посаду за вельми несприятливих обставин. Криза в економіці, у відносинах з Європою і Росією ставить перед Лукашенком цілу низку викликів, на які він мусить дати відповідь. На разі його політика побудована на конфронтації - як з опонентами всередині країни, так і за кордоном.

За день до інавгурації Європейській парламент прийняв досить жорстку резолюцію, щоправда до 31 січня - поки що рекомендаційного характеру, у якій закликав до суворих і широких санкцій, включно з економічними, щодо режиму у Мінську, у відповідь на післявиборчі репресії.

У прийнятій резолюції міститься заклик розглянути участь Білорусі у Східному партнерстві. Європарламент пропонує, поки у Білорусі є політичні в'язні, не організовувати жодних європейських і світових спортивних заходів, у тому числі - заплановану на 2014 рік першість світу по хокею з шайбою.

На думку євродепутатів, Євросоюз повинен негайно відновити санкції щодо представників режиму, припинені у 2008 році, заморозити їхні активи та розширити список осіб, охоплених санкціями. У цьому списку обов'язково мають бути всі особи, причетні до фальшування виборів та репресій після президентських виборів 19 грудня, а санкції мають діяти аж до повного звільнення з ув'язнення і очищення від усіх звинувачень політичних в'язнів.

Європарламент, як «добрий приклад», називає рішення Польщі про введення власних санкцій на подорожування для представників режиму у Мінську і одночасно полегшення доступу у ЄС для пересічних громадян Білорусі. Європарламент не підтримує міжнародну ізоляцію Білорусі, переконуючи, що санкції проти режиму повинні супроводжуватись зміцненням підтримки громадянського суспільства.

Євродепутати звернулись до Єврокомісії з прохання підтримати резолюцію Європарламенту «за допомогою всіх можливих фінансових і політичних засобів». Так само вони просять підтримати незалежні медіа: телебачення Бєлсат, Європейське радіо для Білорусі, Радіо Рація, поєднуючи з одночасним припиненням поточної співпраці і допомоги державним медіа. Євродепутати закликають посилити співпрацю з організаціями, які підтримують демократію і чинять опір режиму. Щоб вдосконалити співпрацю з неурядовими організаціями і полегшити користування коштами Євросоюзу,  європарламентарі пропонують встановити механізм реєстрації у ЄС, якщо їм відмовляють у цьому з політичних причин у Білорусі.

Така реакція Європейського парламенту дуже не сподобалась президенту Лукашенку і першою його реакцією був наказ підготувати відповідь в разі введення санкцій. Президента дуже обурила інформація білоруських спецслужб, про нібито причетність до заворушень спецслужб Польщі і Німеччини. Офіційні представники цих країн спростували звинувачення. Але привід є, і Лукашенко розвинув цю тему, що називається, на повну потужність. Говорячи про затриманих, він зазначив: «Не тільки слідчі органи, але і вся країна має багато питань і чекає на відповіді. Безперспективно сидіти у слідчому арешті як миша під мітлою і думати, що американці чи європейці прийдуть і їх звільнять»...

Але питання є і до самого Лукашенка. Адже 30 грудня минулого року сам Олександр Григорович натякав на слід Москви у справі про погроми на площі Незалежності у Мінську в день президентських виборів. За його словами, організаторами безпорядків 19 грудня стали «певні особи не з нашої держави, певні структури, великі гроші». Не зайве нагадати: ще до президентських виборів Лукашенко особисто «вивів на чисту воду» суперників по президентській гонці, заявивши, що Володимир Некляєв і Андрій Санніков є «ставлениками Москви», які відпрацьовують «божевільні гроші».

Проте Лукашенку важливо налякати не тільки опозицію, але і показати свою силу номенклатурі. Він здійснив характерне для авторитарних режимів перетасування кадрової колоди, змінивши прем'єра Сергія Сидорського, який перебував на посаді з 2003 року на Михайла Мясниковича, досі президента Академії наук Білорусі. Крім того, змінено чотирьох з п'яти віце-прем'єрів, шість заступників керівника Адміністрації президента та керівництво Комітету державного контролю.

Таким чином, рівень взаємодії Білорусі з Європою опускається надзвичайно низько. Зі США він таким і був уже тривалий час - фактично з часу приходу Лукашенка до влади. Але товарообіг Білорусі з ЄС становить понад 50% від всього обсягу міжнародної торгівлі країни і наслідки економічних санкцій можуть бути вельми неприємними. Проте ізоляцію Лукашенка на Заході не в змозі компенсувати відносинами з Росією, які характеризуються великою невизначеністю.

В результаті, режим Лукашенка опиняється у зовнішньополітичній ізоляції, і це зовсім не «блискуча ізоляція», як колись у Британської імперії у другий половині ХІХ століття.

Євген ПЕТРЕНКО