Українське Слово

Ліна Костенко, відома українська поетеса, яка нещодавно дебютувала в прозі, вперше за багато років проводить зустрічі із мешканцями різних регіонів України.

Своє турне 80-літня пані Костенко розпочала із Рівного. У її планах - зустрітися з інтелігенцією у Львові, Кривому Розі, Харкові та Києві.

Зустрічі вона присвятила книзі "Записки українського самашедшого", яку вона писала сім років. Це перший прозовий твір поетеси, у якому вона подає своє бачення політичних подій в Україні протягом останнього десятиліття.

Із політикою у Ліни Костенко особливі стосунки: колись вона відмовилася від звання "Герой України", заявивши: "Політичної біжутерії не ношу!".

Спілкування із жителями міста виходило далеко за межі книги української поетеси.

Попри те, що відгуки критиків на книгу є суперечливими і далеко не завжди позитивними, читацький інтерес до роману Костенко не вщухає. За словами видавця Івана Малковича, попит на книгу великий. Увагу читачів видно і з того, скільки людей прийшли на зустріч із письменницею в Рівному.

Овації

Бурхливими оплесками, які не змовкали декілька хвилин, та стоячи зустріли Ліну Костенко рівняни. Шістсот глядачів у залі і ще три сотні на вулиці перед драматичним театром спостерігали за дійством на спеціально змонтованому екрані. Учні, студенти, освітяни, посадовці, журналісти - усім їм письменниця перш за все подякувала, що не забули. Зізналася, що й не очікувала такої уваги до своєї персони.

"Ми нікого не запрошували, не вмовляли. Це діло політиків - організовувати зали, мітинги. Ми нічого не організовуємо, і раптом люди самі приходять, і отаке віче виходить. Я вам признаюсь: я іноді думаю, от зараз кажуть, що треба, щоб була опозиція, як це - влада без опозиції, треба, щоб була опозиція, що опозиція слабка. Я відчуваю, що коли збирається стільки людей, що ми разом - якась велика опозиція, без галасу, без шуму, і саме цю опозицію має чути влада, тому що це - опозиція чола і серця. Це не політикани. Очевидно, культура, література об'єднує людей більше, ніж політика, і закликає до єдності", - сказала Ліна Костенко.

Хто божевільний?

Кажучи про причини появи роману "Записки українского самашедшого", поетеса розповіла, що почала його писати ще у 2001 році.

"Давно відчувала, що треба написати, відверто й чесно сказати, що хтось із нас божевільний: або ми, або вони. Я хотіла написати божевілля цього часу. Треба було зафіксувати, як людство переходить у третє тисячоліття. А ми погано почали третє тисячоліття. Якийсь "скажений пес" перетягнув із 20-го у 21-е століття таращанське тіло, ця справа вже як серіал. Цей жах стався з цією державою", - сказала Ліна Костенко.

Хоча вона приїхала презентувати свій новий роман, розмова зі вщерть заповненим залом концентрувалася на сучасних українських реаліях і у політиці, і у літературі.

"Чи можна в Україні бути відомим та забезпеченим письменником? Є різниця між відомим і забезпеченим. Я була дуже довго то не відомою, то не забезпеченою. То зразу ж і відомою, і забезпеченою. Але це не є те, до чого ти спеціально готуєшся. Насамперед, треба мати талант. Ось якщо у письменника є письменницький талант, то чи буде відомий, чи забезпечений, то десяте діло. Головне - щоб написане було варте вашої уваги", - впевнена Ліна Костенко.

Джерело: Бі-бі-сі