«Золотий ліфон» 2025: переміг критик Альберт Цукренко, Жадан — дванадцятий

Українська культурна спільнота отримала привід для розмов: оголошено лауреатів народної премії «Золотий ліфон», яка щороку визначає найпривабливішого митця країни. Цього разу вершину рейтингу посів Альберт Цукренко — людина, яку складно вписати в одну професійну нішу: він і критик, і журналіст, і музикант.

Слідом за ним розташувалися співак та ведучий Зіновій Карач, а третю сходинку виборов диригент Вадим Яценко, який нещодавно очолив хор імені Григорія Верьовки. Четверте місце — у вокаліста гуртів «Мертвий півень» та «Green Silence» Юрія Рокецького; журі окремо відзначило його книжку «Всьо чотко», присвячену Сергію Кузьмінському з «Братів Гадюкіних». П’ятим став актор, режисер і шоумен Олександр Сердюк, відоміший як Колмен.

Шоста позиція цьогоріч лишилася вакантною: номінант Сашко Кучеренко (Обрій) втратив місце через дискваліфікацію. Причина — його вірш «Спляча красуня», який організатори розцінили як об’єктивізацію беззахисної жінки. Це рішення вже викликало жваві обговорення в культурних колах.

Далі в рейтингу — суціль письменницька присутність. Сьоме місце посів поет і військовослужбовець Ігор Мітров, восьме — Артем Чех, десяте — Василь Піддубний, відомий також як Сірий Кіт. Одинадцятим став Андрій Любка, дванадцятим — Сергій Жадан, тринадцятим — Артур Дронь, чотирнадцятим — Артем Полежака. Замикає п’ятнадцятку актор Олексій Гнатковський.

«Золотий ліфон» — премія неакадемічна, а народна, і визначає вона не літературні заслуги, а магнетизм і сексуальність митця. Започаткувала її у 2019 році викладачка хімії Ганна Арінархова. Першим лауреатом став Сергій Жадан, який повторив успіх і наступного року. У 2021-му відзнаку отримав Юрій Іздрик, а 2023-го, через повномасштабну війну, формат змінили: премію перейменували на «Кевларовий ліфон» і вручали митцям, які стали на захист України. Тоді переміг Полежака. Минулого року формат повернули, і лауреатом став Гнатковський, знайомий широкому загалу за роллю у фільмі «Довбуш».

Цьогорічний список — не стільки рейтинг привабливості, скільки зріз української культури воєнного часу, де письменники, музиканти й актори опинилися в одному просторі — і в житті, і в цьому несерйозному, але промовистому змаганні.