Поліція розслідує ймовірну експлуатацію студентів у вишах Поплавського

Ухвала Печерського райсуду Києва, яка потрапила до журналістів, привідкриває механіку, про яку в стінах університетів говорили роками. Провадження за ч. 2 ст. 149 ККУ розпочали в лютому 2026 року — після звернень самих студентів.

За версією слідства, представники вишів могли вербувати молодь, спираючись на її залежність: від балів під час сесії, від місця в гуртожитку, від потреби в заробітку. Студентів нібито залучали до роботи в заміських ресторанах «Пан Чебурек» та «Батьківська хата» — без офіційних договорів, а виплати імітували через перекази на підконтрольні підприємства та ФОПи. Наразі слідчі кажуть про 60 студентів, які могли працювати за такою схемою.

Окремий і найтяжчий епізод — закриті приватні банкети й зустрічі з «третіми особами». Правоохоронці припускають, що фактичною метою цих заходів було використання студенток для сексуальної експлуатації.

Серед тих, кого слідство називає ймовірно залученими до схеми, — Ігор Комарніцький, нинішній т.в.о. ректора КНУКіМ, колишній декан факультету готельно-ресторанного бізнесу та експомічник народного депутата Поплавського. За версією слідства, він міг безпосередньо займатися підбором і залученням студентів до ресторанів.

У справі фігурує й Олександр Поплавський — син ексочільника вишу та власник ТОВ «Укрконцерт», яке вказане засновником приватного Київського університету культури. Контракт 76-річного Михайла Поплавського на посаді ректора КНУКіМ добіг кінця в лютому 2026 року.

Для обох закладів це не перша гучна історія. КНУКіМ уже опинявся в центрі скандалів через сексуальні домагання — зокрема після звільнення викладача Андрія Балабана та публічних зізнань колишньої студентки Владислави Корінної. А в березні 2026 року поліція відкрила провадження щодо ймовірного розкрадання 760 мільйонів гривень на «мертвих душах», провівши понад два десятки обшуків у двох університетах і особисто в Михайла Поплавського. У травні обшуки повторилися.

Ще одна лінія тягнеться з 2014 року: тоді журналісти викрили схему, за якою Поплавський через створений ним приватний «Київський університет культури» заробляв понад 20 мільйонів гривень щороку, використовуючи матеріальну базу державного вишу для навчання контрактників. Розслідування показало, що приватний заклад існував фактично лише на папері, а студенти переводилися до національного університету тільки перед отриманням дипломів. Під час акредитаційної експертизи того ж року з'ясувалося, що на місці вказаних у документах корпусів КУКу — звичайні багатоповерхівки, а ректор не має наукового ступеня; ліцензію вишу анулювали. Утім, уже за рік справу закрили, а МОН відновило акредитацію приватному університету Поплавського.

Нинішня справа — не просто черговий епізод у біографії конкретних закладів. Вона ставить питання про те, як довго мистецька освіта може триматися на неформальних домовленостях, де оцінка, гуртожиток і гонорар за банкет опиняються в одному ланцюжку залежності. І про те, чи почують нарешті тих, хто наважився заговорити.