Костянтин Слободенюк: актор, сопілкар і воїн, який стояв за всіх нас

Сцена Чернігівського молодіжного театру, сопілка в оркестрі філармонії, а від травня 2024 року — лави Сил оборони України. Таким був шлях Костянтина Слободенюка, який загинув на війні у 43 роки.

Про втрату повідомив департамент культури Чернігівської обласної державної адміністрації.

Костянтин навчався в Чернігівському музичному коледжі імені Л. Ревуцького, а згодом — у Київському національному університеті культури і мистецтв. На сцені молодіжного театру він зіграв у виставах «Дерева вмирають стоячи», «Касандра», «Карколомна пригода містера Алена», «Чарівний ліхтар», «Океан снів», «Сховище» та «Тиловий Що?Денник».

Паралельно митець був сопілкарем Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм, співпрацював з Академічним ансамблем пісні і танцю «Сіверські клейноди» та Колективом концертних виконавців.

«Наш Актор, наш Музикант, наш Воїн, наш Герой, наш Захисник — Костя Слободенюк на щиті. Бережімо один одного, Україну, наш молодіжний театр та українську мистецьку галузь! Шана, вдячність та честь Костянтину Слободенюку, який стояв за всіх нас та за нашу Перемогу!» — написав колега полеглого, актор Олексій Биш.

У філармонійному центрі згадують його як митця, чий внесок у культурне життя установи важко переоцінити. «Ми пишаємося багаторічною творчою співпрацею із Костянтином і зберігатимемо вдячність за його вагомий внесок у мистецьке життя нашого центру. Світла пам'ять про воїна-митця назавжди житиме в наших серцях», — ідеться в дописі центру.

Прощання з Костянтином Слободенюком відбудеться в Чернігівському кафедральному соборі святої великомучениці Катерини у вівторок, 15 вересня, о 12:30.

Коли зникає людина, яка вміла тримати сцену і тримати зброю, порожнім стає не лише зал — порожнім стає той прошарок культури, який творили саме такі, як він. Театр, філармонія, ансамбль — це не абстрактні інституції, а конкретні люди, які щодня виходять до глядача. І тепер серед них бракує одного голосу, однієї сопілки, однієї присутності. Пам'ять про воїна-митця залишається з тими, хто його знав, і з містом, якому він служив двічі — на сцені й на фронті.