Перевідкриття Петрицького: театр, який не вміщається в ескіз

Є митці, чиї імена знають, але чиї твори майже не бачать. Анатоль Петрицький належить саме до таких: його згадують як класика українського авангарду, проте чимало ескізів десятиліттями лежали поза виставковими залами. Частина з них не експонувалася понад пів століття. Саме ці аркуші й стануть основою проєкту — разом з авангардними костюмами, придуманими для театральних постановок 1920-х років.

Петрицький був головним художником Молодого театру й одним із найвпливовіших сценографів XX століття. Його доробок розкладається на кілька площин: станковий живопис, портрети діячів української культури, дизайнерські пошуки. Та найбільше він зробив саме для сцени — за життя митець оформив понад 500 вистав. І хоч у 1920–1930-х роках український мистецький простір дедалі більше входив у суперечність із радянською культурною політикою, Петрицький шукав способи й далі експериментувати та висловлюватися в умовах дедалі жорсткіших обмежень.

Виставка показує не лише задум на папері. Музей презентує кадри, виявлені на скляних негативах: вони відтворюють театральний контекст і сценографічні рішення поза межами ескізів, даючи змогу відчути масштаб експериментів художника. Адже сценографія — це не малюнок, а простір, у якому рухаються актори й дихає зала.

Окрема тема — те, як спадщину Петрицького зводять до яскравих кольорів та етнографічних мотивів, до показового образу української культури, який пізніше отримав назву «шароварщина». Сам митець не створив жодного твору, який можна було б цим ярликом таврувати. Тож «Перевідкриття» — це ще й розмова про те, як обережно слід поводитися з мистецькими іменами, аби не перетворити їх на зручний знак.

Показ триватиме з 19 вересня до 25 жовтня 2026 року. На відвідувачів чекають кураторські екскурсії, лекції, зустрічі та спеціальні події — про Петрицького, українську сценографію і переосмислення мистецької спадщини загалом. Проєкт продовжує програму музею, до якої раніше належали Open Kurbas (2021), «100 років авангардному музею» (2024) та «Авангардна Україна» (2025).

До слова, найвідоміша робота Петрицького — «Інваліди», присвята жертвам Першої світової війни. У 1930 році вона вразила мистецький світ на 17-й Венеційській бієнале: про автора писала закордонна преса, а згодом полотно показували в Німеччині, Швейцарії та США. Нині його живопис і ескізи зберігають Національний художній музей та Національний музей театру й кіномистецтва.

Можливо, найцінніше в такій виставці — не сам факт повернення забутих аркушів, а нагода побачити, як народжувалася українська сцена XX століття: з чого вона виходила, що заперечувала і що хотіла сказати. Ескіз — це лише початок розмови. Далі починається театр.