Кравченко, Париж і підозра НАБУ: день, коли прокуратура стала виставою

Іноді державні інституції нагадують не механізми, а сцену. 14 вересня 2026 року Офіс генерального прокурора дав саме таку виставу — з репліками, паузами й несподіваною зміною декорацій посеред дії.

Генпрокурор Руслан Кравченко, який напередодні підписав заяву про відставку, оголосив про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. За версією ОГП, під час операції «Карфаген» — розслідування ймовірного кришування колцентрів, яке, за підозрою НАБУ та САП, координував один із представників Офісу генпрокурора, — антикорупційні органи отримали доступ до захищених матеріалів. Частину документів, як стверджує Кравченко, скопіювали та викрали.

«Так звана операція Карфаген була спрямована не лише проти мене, її справжньою метою було отримати доступ до матеріалів кримінальних проваджень щодо керівників і працівників НАБУ і САП і після цього усунути генпрокурора та зупинити ухвалення процесуальних рішень», — заявив він у відеозверненні.

Кривоноса він підозрює у підробленні офіційних документів заради неправомірної вигоди в особливо великих розмірах і у фіктивному усиновленні — «з метою штучно створити підстави для уникнення відповідальності». Друга підозра стосується людини, близької до керівника САП Олександра Клименка: вплив на голову Вищого антикорупційного суду, пропозиція неправомірної вигоди та сприяння в ухиленні від мобілізації. Саме цю справу генпрокурор називає «тригером» для обшуків в ОГП.

Далі — зізнання про тиск. За словами Кравченка, раніше від ухвалення цих рішень його «політично» стримував Володимир Зеленський, а НАБУ і САП натомість «пропонували недоторканість в обмін на відмову ухвалення підозри». «Я обіцяв не бути політично зручним, і не відмовлятися від рішення, якого вимагають закон і докази. Я знаю, що окрім мене цього ніхто б не зробив, тому я готовий до всіх політично-медійних наслідків. Але ці підозри вже підписано», — запевнив генпрокурор.

Реакція не забарилася. Зеленський у Telegram підтвердив, що особисто пропонував Кравченку покинути посаду: «У цього генерального прокурора є лише один шлях: звільнення з посади. Саме це я йому й сказав. Україна бачила всі причини. Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає. Прошу парламентаріїв підтримати це звільнення невідкладно». Подання президента про звільнення вже надійшло до Верховної Ради — про це журналістам сказав радник президента з комунікацій Дмитро Литвин. Комітет Ради з питань правоохоронної діяльності підтримав його одноголосно, а голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявив, що голосування відбудеться 15 вересня. Джерела в ОП кажуть, що рішення про підозру Кривоносу буде скасоване. Сам Кривонос назвав справу проти себе сфальсифікованою і повідомив, що підозру йому ще не вручили.

А тоді вистава змінила декорації. Представники Центру протидії корупції заявили, що Кравченко підписав підозру директору НАБУ в обмін на можливість виїхати за кордон, і що вночі він справді виїхав. Керівниця комунікацій ОГП Мар’яна Гайовська спершу сказала, що їй «нічого не відомо» про поїздку та провадження щодо Кривоноса. Невдовзі ОГП підтвердив: генпрокурор у закордонному відрядженні. Він сам підписав наказ про поїздку до Парижа — на слухання ПАРЄ про українських дітей у контексті міжнародної відповідальності. Термін — п’ять днів, від 13 вересня. Сам Кравченко написав у Telegram, що має «поінформувати міжнародних партнерів про реальний стан справ у системі антикорупційних органів, ознаки концентрації ними неконтрольованого впливу та ризики, які така практика створює для державного суверенітету, верховенства права й демократичних інституцій України». Журналіст Михайло Ткач із посиланням на джерела в правоохоронних органах повідомив, що дружина Кравченка ще 12 вересня виїхала з України через Молдову.

Оцінка цієї історії прозвучала від Кирила Буданова, керівника Офісу президента: підозри антикорупційним органам і раптовий виїзд генпрокурора «максимально» шкодять іміджу України.

Українська мова має точне слово для такого сюжету — «вистава». Не в сенсі театральності як мистецтва, а як підміни: там, де мали бути процедура, доказ і рішення, залишилися монолог, жест і квиток в один бік. Питання не в тому, хто сьогодні виграв цю сцену. Питання в тому, скільки коштує глядачеві те, що інституція, покликана тримати закон, виходить на поклони замість того, щоб його тримати.