У
Українське словоКультура, мистецтво, література
Знайти

Пісня, що переживе свого співака: пам'яті Володимира Заворотинського

·201 слівредакція
Пісня, що переживе свого співака: пам'яті Володимира Заворотинського

У Ковелі попрощалися з Володимиром Заворотинським — співаком, керівником ансамблю «Промінь» і людиною, яка понад сорок років будувала музичне обличчя міста.

Є культури, які тримаються не на інституціях, а на окремих людях. У Ковелі такою людиною був Володимир Олексійович Заворотинський — Заслужений працівник культури України, соліст, багаторічний художній керівник Народного дому «Просвіта» й очільник чоловічого вокального ансамблю «Промінь». Він пішов із життя на 87-му році.

Понад чотири десятиліття його творчої біографії пов'язані саме з Ковелем. Він працював із художніми колективами, допомагав іншим розкривати таланти, організовував концерти й мистецькі заходи, а сам десятиліттями виходив на сцену як соліст. Про це розповіли у Ковельській міській раді.

Його внесок у місто виходить далеко за межі концертних залів. Завдяки такій роботі Ковель знають не лише як місто залізничників, машинобудівників і будівельників, а і як місто з живим, самобутнім культурно-мистецьким життям.

Найгучнішим дітищем Заворотинського став чоловічий вокальний ансамбль «Промінь», який під його керівництвом здобув визнання далеко за межами рідного міста. Колектив представляв Волинь на мистецьких заходах всеукраїнського рівня — зокрема брав участь у творчому звіті мистецьких колективів області в палаці «Україна».

Професійну майстерність Володимира Заворотинського відзначено численними грамотами, дипломами й нагородами. У 1999 році йому присвоїли почесне звання «Заслужений працівник культури України».

«Володимир Олексійович залишив по собі не лише творчий доробок, а й пам'ять багатьох людей, з якими працював, для яких співав і яких надихав своєю любов'ю до української пісні та культури. Світла пам'ять про нього назавжди залишиться у серцях ковельчан», — зазначили у мерії.

У таких історіях зазвичай найгучніше звучить слово «втрата». Але, можливо, точніше тут інше: ансамбль, концерти, виховані голоси — це те, що продовжує звучати й тоді, коли диригентська рука вже не піднімається. Пісня, яку співали разом, залишається у тих, хто її чув.

Читайте також