Палац мистецтв у Львові знову стане маркетом: культура чи торгівля?

У Львівському палаці мистецтв на вулиці Коперника, 17 знову розгорнуть маркет «Всі. Свої» — він триватиме 19 і 20 березня. Під торгівлю віддадуть усі три поверхи будівлі, де розмістяться точки понад 140 локальних виробників: одяг, прикраси, кераміка, косметика, гастрономія. Працюватиме й тимчасова кав'ярня. Години роботи — з 10:00 до 20:00, вхід вільний. Організатори обіцяють збирати донати на потреби українських військових.

Сам формат не новий: виставкові площі Палацу вже давно використовують для фестивалів, ярмарків і виставок-продажів. Питання радше в тому, наскільки органічно торгівля поєднується з призначенням закладу. За даними аналітичної системи Youcontrol, основний зареєстрований вид діяльності Палацу — КВЕД 91.02 «Функціювання музеїв». Водночас Статут установи доволі широко окреслює можливості проводити ярмарки, виставки-продажі та іншу діяльність, пов'язану з реалізацією товарів. Документ дозволяє комунальному закладу бути майданчиком не лише для мистецьких подій, а й для презентації та продажу продукції підприємств — зокрема меблів, тканин, виробів харчової промисловості. Тож формально ярмарок Статуту не суперечить.

Інша річ — мета. Статут визначає головним завданням установи створення умов для розвитку української культури й образотворчого мистецтва, реалізації творчого потенціалу митців та популяризації мистецьких досягнень. Документ прямо передбачає, що Палац не підлягає перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Відтак ідеться не так про дозволеність окремого ярмарку, як про фактичний характер використання комунальної культурної установи. У Статуті немає чіткої межі між ярмарком як складовою культурного заходу та звичайною торгівлею, оформленою як «виставка-продаж». Де-юре Палац не можна використовувати не за призначенням, але де-факто перелік дозволеної комерційної діяльності сформульований настільки широко, що під нього потенційно можна підвести майже будь-який ярмарок чи гастрономічний захід.

Показовим є й співвідношення комерційних і власне мистецьких подій. За відкритими афішами Палацу впродовж 2026 року помітну частину його програми становили ярмарки, маркети та виставки-продажі: тут продавали вино й фермерські продукти, сири, одяг, прикраси, ювелірні вироби, кераміку, декор. Окремі комерційні виставки займали одразу кілька поверхів і тисячі квадратних метрів. Натомість великих подій, основним змістом яких було саме образотворче мистецтво, виявилося значно менше — у співвідношенні приблизно 1 до 3 не на користь мистецтва.

Сам по собі такий дисбаланс не свідчить про порушення Статуту. Але якщо торговельні заходи стають системною і домінуючою формою використання приміщень, постає інше питання: чи не перетворюється Львівський палац мистецтв із культурної інституції на виставково-торговельний майданчик, де мистецтво поступово стає лише однією з активностей? Відповідь на нього залежить не від окремого маркету, а від того, чим заклад хоче бути насправді.