Емоційна пам'ять війни: Ірина Лупащенко отримала Гран-прі всеукраїнського конкурсу

Живопис здатен залишити майбутнім поколінням те, що не вміщує жодна хроніка — емоційну пам'ять про те, якими люди були всередині подій. Цієї думки дотримується Ірина Лупащенко, яка нещодавно отримала Гран-прі VI Всеукраїнського двотурового фестивалю-конкурсу мистецтв «Велика родина — моя Україна» у номінації «Образотворче мистецтво» серед професіоналів. Окрім головної нагороди, журі та глядачі відзначили її роботи «Призом глядацьких симпатій».

Конкурс, що тривав із 24 до 28 серпня, охоплював різні види мистецтва — від образотворчого до театрального. Лупащенко представила три картини з художнього проєкту «Нескорені»: «Нескорений», «Свята Україна» та «Раб Свободи». Цей проєкт став для неї способом зафіксувати не лише події, а й внутрішній стан людини, яка опинилася всередині війни.

Героєм картини «Нескорений» став 93-річний чоловік з окупованої Луганщини, який втратив дім через війну. У його руках — старовинний меч, що символізує історичну пам'ять, свободу та здатність до спротиву. «Свята Україна» була написана 24–25 лютого 2022 року, коли про Бучу, Ірпінь чи Маріуполь ще не знали. Це не документальне відтворення події, а внутрішній образ України, яка проходить крізь руйнування, зберігаючи гідність.

«Раб Свободи» — полотно, де чоловіча постать майже зливається з чорним тлом, а поруч палає червоне поле та жовте світло. Назва обігрує суперечність між рабством і свободою: для деяких людей свобода стає способом життя, від якого неможливо відмовитися. Ця робота ставить запитання про ціну внутрішньої волі.

Проєкт «Нескорені» не завершений — він продовжує зростати разом із подіями війни. До нього входять й інші роботи, як-от «Світанок» (2021), присвячена Донбасу, де на тлі холодних синіх і фіолетових відтінків з'являються рожеві та золоті — палаючий світанок після обстрілів, що водночас несе відчуття нового дня. Або «Надія» — про Крим, його звільнення та повернення: жіночий профіль, море, птахи й маяк, що символізує очікування та шлях додому.

Ірина Лупащенко народилася 1971 року у Сквирі на Київщині, закінчила Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. З 1997 до 2016 року вона була головною художницею Вінницького академічного музично-драматичного театру імені Миколи Садовського, створивши понад сто вистав у різних театрах України. Її сценографічний досвід вплинув на живопис: полотно вона сприймає як простір, де взаємодіють людина, світло та середовище.

Нині її творчість визначають як синтез сценографії та живопису. Це формулювання вона почула від мистецтвознавця французької онлайн-галереї ArtMajeur, з якою співпрацює. Саме на цьому перетині й народжуються «Нескорені» — художній літопис, що залишає нащадкам не лише факти, а й емоції людей, які переживають найважчі часи.